25 січня 2019 року сталася одна з найбільших катастроф в історії Бразилії – прорив дамби шахти Córrego do Feijão у місті Брумадінью в штаті Мінас-Жерайс. Трагічна подія забрала життя 272 людей, а хвиля токсичного мулу зруйнувала навколишнє середовище та інфраструктуру на величезній території. Через шість років після трагедії у 2025 році відкрився Меморіал Брумадінью – місце, яке не лише вшановує пам’ять жертв, а й надає простір для роздумів про помилки минулого та їхні наслідки. Цей архітектурний витвір Gustavo Penna Arquitetos Associados (GPAA) є вираженням пам’яті та необхідності змін.
Катастрофа в Брумадінью – причини та наслідки
Катастрофа у Брумадінью сталася внаслідок обвалу дамби шахти, що належала компанії Vale S.A.. Дамба, створена шляхом нагромадження відходів гірничодобувної промисловості, вже була визнана небезпечною, але, незважаючи на попередження, відповідних заходів не було вжито. В результаті обвалу дамби відразу після полудня 25 січня 2019 року токсичні відходи затопили прилеглу територію, знищивши будинки, посіви та вбивши сотні людей і тварин. Наслідки трагедії були катастрофічними не лише з гуманітарної точки зору, але й з екологічної – забруднення ґрунту та води негативно вплинуло на всю екосистему регіону. Аварія стала символом корпоративної безкарності в Бразилії та відсутності відповідальності за безпеку людей і довкілля.
Архітектура пам’яті та рефлексії
Меморіал Брумадінью – це простір, сповнений символізму та емоцій. Головний вхід до комплексу, з його зазубреною і деформованою формою, символізує раптовість і жорстокість катастрофи. Зроблений з бетону, змішаного з пігментами відходів гірничодобувної промисловості, він підкреслює нерозривний зв’язок між місцем трагедії та її вшануванням. У центрі зали – кришталева друза (видима порожнеча в скелі), що символізує “коштовності”, як називають жертв катастрофи їхні близькі. Щороку рівно о 12:28 (момент прориву дамби) промінь світла пронизує простір, освітлюючи кристали і нагадуючи нам про втрачені життя.
Фото: Жомар Браганса
Меморіальна стежка біля меморіалу Брумадінью
Подорож меморіалом – це метафоричний шлях через пам’ять, жалобу та роздуми. Головна стежка веде до місця прориву дамби, що символізує незворотність трагедії. Стіни вздовж стежки прикрашені іменами всіх жертв, які з’являються поступово в міру проходження маршруту, немов записи історії, висічені в камені. Центральним елементом комплексу є 11-метрова скульптура у вигляді нахиленого квадрата, що уособлює хибність людської раціональності та відповідальності. Вода, що стікає з неї, символізує сльози, пам’ять і процес очищення.
Простір пам’яті та свідчення
Важливим елементом Меморіалу Брумадінью є простори пам’яті та свідчення. Виставка, створена у співпраці з родинами жертв, представляє їхні фотографії, особисті речі та документацію про трагедію. Тут також представлені останки загиблих, збережені з гідністю і повагою.

Погляд на нову реальність і відродження
Наприкінці екскурсії відвідувачі піднімаються на оглядовий майданчик, звідки можна побачити змінений ландшафт – свідчення катастрофи, але водночас і символ надії. Невід’ємною частиною проекту є ліс з 272 жовтих дерев табеу – кожне дерево нагадує про одне життя, втрачене в результаті трагедії. Ці витривалі дерева стали символом відродження, натякаючи на процес відновлення як довкілля, так і місцевої громади. Тут також є простір для медитації та амфітеатр, які спонукають до роздумів та освітніх заходів.
Меморіал Брумадінью – простір, який не дає забути
Меморіал Брумадінью – це не лише місце пам’яті, але й простір для роздумів та застережень. Його місія полягає як у вшануванні жертв, так і в нагадуванні нам про відповідальність і наслідки людських рішень. За словами архітектора Густаво Пенна: “Це місце, де архітектура зустрічається з пам’яттю. Вона приймає біль і перетворює його на опір забуттю”.
Завдяки зусиллям родин жертв та організації AVABRUM меморіал знаходиться в управлінні незалежного некомерційного фонду, який опікується його утриманням та освітньою місією. Це досягнення є символом боротьби за справедливість і пам’ять, відлуння якої лунає не лише в Бразилії, але й по всьому світу.
Про авторів