Про її вміст повідомило Воєводське управління охорони історичних пам’яток у Катовіце. Капсула часу була витягнута під час реставрації завершень шпилів веж костелу Божого Провидіння в Бєльсько-Бялій. Капсула часу була розміщена там наприкінці 19 століття.
Реставрація була викликана проблемою зі стабільністю залізних хрестів. Їхній стан викликав занепокоєння щодо їхньої міцності у випадку сильних поривів вітру. Хрести були демонтовані за допомогою альпіністських методів. Потім були проведені роботи по зміцненню конструкції шоломів і шпилів, а шоломи були покриті мідною бляхою. Демонтовані хрести датуються 1970-ми роками і були передані на реконструкцію.
Цікавинкою є капсула часу, витягнута під час робіт. Вона датується кінцем 19 століття і, ймовірно, була закладена у зв’язку з тим, що костел двічі перебудовували. Спочатку, у 1886-1887 роках, за проектом Емануеля Роста-старшого були проведені роботи, під час яких були підняті вежі в необароковому дусі, розширено хорове горище та змінено зовнішній вигляд фасаду. Саме в цей час на вежі з’явився годинник, профінансований міською радою.
Що містить капсула часу? Всередині було знайдено документ, який описує тогочасну перебудову костелу та згадує фундаторку робіт Марію Гетверт. За даними Воєводського управління охорони пам’яток у Катовіце, в кінці документа стоять підписи: Йозеф Гамерлок (парафіяльний священик) з вікаріями, мер міста Бяла – Франц Наховський, члени парафіяльної ради та комітету, а також особи, відповідальні за реалізацію проекту: Вензал Лепічек (інженер, майстер-будівельник) та архітектори: Карл та Емануель Рост. До листа додавався список монет.
У вежі була також інша капсула часу, набагато молодша, оскільки містить документи з 1978 р. Документи помістив тодішній парафіяльний священик, о. Юзеф Санак. Ще одна капсула часу була розміщена під час нещодавньої реставрації.
Найстаріша капсула часу містила документ, в якому зазначалося
“Року Божого 1886, під час понтифікату Лева ХІІІ та уряду його цісарсько-королівської апостольської величності імператора Франциска Йосифа І, шанованого всіма, за його ясновельможності Альбіна Саса Дунаєвського, єпископа Краківського, та його ясновельможності Філіпа фон Залевського, намісника Галичини, цей католицький костел всередині та ззовні був ґрунтовно відреставрований. Обидві вежі були підняті, 4 нових дзвони і один новий годинник на вежі були придбані на добровільні пожертви парафіян костелу в Бялі. Для того, щоб прискорити цю реставрацію, Марія Гетверт дуже посприяла тому, що на прохання пана Франца Венцеліса заповіла третину свого (грошового) майна, тобто близько 9000 гульденів австрійської валюти, на цю мету у своєму заповіті. На той час королівським окружним старостою був Роберт Феодріх, парафіяльним священиком – Йозеф Гамерлак, бургомістром – Франц Наговський, вікаріями – Антон Штіглер, Йоганн Маркузель та Йоганн Лабай. Церковний комітет складався з таких членів: Антон Загорський (голова), Фердинанд Чижек і Франц Венцеліс. Будівництвом керував високоповажний майстер-будівельник Еммануїл Рост з двома синами Еммануїлом і Карлом та його зятем Венцеславом Лепіцьким. На той час у місті Бяла проживало 7251 житель, з яких 5291 були католиками (латинського обряду), 10 католиків східного обряду (греко-католиків), 1160 протестантів, 754 євреїв і 10 нерелігійних. Це сталося 20 вересня”.
[переклад: С. Кульпа; упорядкування: М. Домбровська]
фотографії: М. Домбровська
джерело: Воєводське управління охорони пам’яток у Катовіце
Читайте також: Бєльсько-Бяла | Пам’ятка | Сакральна архітектура | Особливе | whiteMAD в Instagram
