Проект “Столиця світу Німеччина”, також відомий як “Вельтгауптштадт Німеччина”, був одним із найамбітніших архітектурних проектів Третього Рейху. Адольф Гітлер та його головний архітектор Альберт Шпеєр планували перетворити Берлін на масивний мегаполіс монументальної архітектури, натхненний як Стародавнім Римом, так і неокласичним та націонал-соціалістичним стилями. Центром цього проекту мала стати Велика зала, що мала стати політичним та ідеологічним серцем нової імперії. Німеччина мала вражати своєю величчю і приголомшувати своїми масштабами, підкреслюючи домінування Німеччини в новому світовому порядку. Шпеєр зізнавався у своїх мемуарах, що Гітлер мріяв про те, щоб Берлін став найбільшим містом світу, перевершивши Лондон, Париж і Нью-Йорк.
Історія та концепція Великої зали
Велика зала (die Große Halle), також відома як Народна зала (die Halle des Volkes), була ключовою частиною планів перебудови Берліна в рамках проекту “Німеччина”. Монументальна споруда мала стояти на північному кінці головної осі міста, в районі вигину річки Шпрее. Планувалося, що Народний дім стане місцем проведення щорічних з’їздів НСДАП, грандіозних парадів та офіційних державних церемоній. Адольф Гітлер створив перші ескізи будівлі ще у 1925 році, але лише після 1937 року, коли Альберт Шпеєр був призначений генеральним будівельним інспектором столиці Рейху, проект набув форми. Гітлер надихався, серед іншого, римським Пантеоном, але у значно збільшеному масштабі, щоб символізувати могутність і вічність Третього Рейху.
Велика зала – вартість і запланована реалізація
Вартість будівництва Великої зали оцінювалася приблизно в один мільярд рейхсмарок і мала фінансуватися переважно за рахунок туристичних надходжень. Згідно з планами Шпеєра, імпульс усього проекту мав приваблювати мільйони туристів на рік, що приносило б величезні прибутки для Рейху. Будівництво планувалося завершити у 1950 році. Для того, щоб реалізувати проект, необхідно було знести значну частину існуючих будівель Берліна, в тому числі район Альзенвертель. Підготовчі роботи, такі як зміна русла річки Шпрее, були розпочаті ще у 1939-1941 роках.
Макет залу 1939 року. Фото: Bundesarchiv / CC-BY-SA 3.0, через Wikimedia Commons
Архітектура та будівництво Великої зали в Берліні
Велика зала мала стати найбільшою спорудою такого типу у світі. Її основа має розміри 315 на 315 метрів, а висота – 74 метри. Над нею планувався масивний купол діаметром 250 метрів, вершина якого сягала б 320 метрів над землею. Гітлер хотів, щоб купол був настільки величезним, що його інтер’єр повинен був викликати відчуття малості і благоговіння у кожного, хто увійде всередину. Вся будівля мала бути в сімнадцять разів більшою за собор Святого Петра в Римі. Всередині передбачалося розмістити 150 000-180 000 людей, а головний простір був оформлений величезними колонами, позолоченою мозаїкою і гаслами, що вихваляють Третій Рейх. Головний вхід до будівлі мав бути оточений величезними скульптурами Атланта, що несе світ, і Теллуса, що підтримує небо, створеними Арно Брекером. На куполі, висотою 24 метри і вагою в кілька тонн, планувалося розмістити орла зі свастикою.
Велика зала та її околиці
На південь від зали була запланована велика площа, оточена адміністративними будівлями, яку мали назвати на честь Адольфа Гітлера. На північному заході, за будівлею і на північному березі Шпрее, було заплановано величезне водосховище розміром 1200 на 400 метрів. Його поверхня мала відображати монументальний купол Великої зали та символічного орла. Розмір басейну мав бути у п’ятнадцять разів більшим, ніж у Меморіалі Лінкольна у Вашингтоні. Розташування купола, водойми та осі схід-захід явно нагадувало Капітолій, але його масштаби були роздуті до карикатурних розмірів. Німецький проект також включав гігантську Тріумфальну арку, значно більшу за свій паризький аналог.
Використання примусової праці
Для такої величезної справи планувалося широке використання примусової праці. Вже у 1939 році Генеральна будівельна інспекція (GBI) використовувала іноземних примусових робітників та військовополонених. Для будівництва було створено кілька трудових таборів по всьому Берліну, в тому числі один з найбільших на вулиці Штаакенер Фельдштрассе. У 1939 році в західній частині Шпандау розпочалося будівництво житлового масиву для 8 000 робітників, але в 1942 році проект було припинено. Шпеєр особисто керував цими роботами, які пізніше стали одним із ключових елементів його процесу в Нюрнберзі.
Проблеми з будівництвом і фіаско проекту
Готуючись до будівництва, Шпеєр замовив випробування стійкості ґрунту, які показали, що берлінський ґрунт не зможе витримати таку масивну конструкцію без додаткових стабілізаційних робіт. Для проведення випробувань було створено спеціальний важкий бетонний блок (Schwerbelastungskörper), який імітував тиск Великої зали на ґрунт. Виявилося, що будівля осяде на землю, що поставило під сумнів її доцільність. Крім того, Шпеєр був стурбований тим, що водяна пара, яка конденсується від дихання тисяч людей, може викликати дощ всередині будівлі. Подібна проблема вже виникла в залі Цеппелінфельд в Нюрнберзі, що послужило попередженням для архітекторів.
Велика зала в Берліні сьогодні
Гітлер стверджував, що будівля простоїть 10 000 років, але його божевільні амбіції жорстоко зіткнулися з реальністю. Проект Великої зали так і не був реалізований. Після закінчення Другої світової війни від планів “Німеччини” відмовилися, а земля, на якій мав стояти зал, зараз зайнята комплексом урядових будівель і парком Шпреебогенпарк. Єдиним залишком будівельних планів є вищезгаданий Schwerbelastungskörper, який досі існує як свідчення гігантоманічних амбіцій Третього Рейху і є туристичною визначною пам’яткою Берліна.
Джерело: veikkos-archiv.com, visitberlin.de
Читайте також: Архітектура | Місто | Історія | Берлін | Німеччина | Цікаві факти
