Досі невідомо навіть, скільки саме мешканців налічувало місто-фортеця Коулун у Гонконзі. За деякими оцінками, на площі 2,6 га проживало від 30 тис. до навіть 60 тис. осіб. Вулиці «міста» мали ширину 1–2 м, а нижні поверхи були занурені в постійну темряву. Ця архітектурна аномалія була наслідком колоніального конфлікту між Китаєм і Великою Британією, який призвів до беззаконня на невеликій території колишнього військового форту. Злочинність, нелегальна торгівля та проституція процвітали в Коулуні аж до 90-х років XX століття, коли влада Гонконгу вирішила, що найгустонаселене місце у світі має бути знесене. Незважаючи на всі негативні явища, пов’язані з цим поселенням, «КОВЛУН ВОЛЕД СІТІ» й досі зачаровує багатьох.
Гонконгська стіна
Якби хтось мав можливість перенестися в минуле й опинився перед зовнішньою частиною «Коулун-Воллед-Сіті», то не побачив би жодної стіни, а лише щільні, з’єднані між собою житлові блоки. Однак історія цього місця сягає часів, коли цю територію оточувала справжня стіна. Протягом століть (приблизно з XI до XVII століття) на місці «Коулун-Воллед-Сіті» стояв невеликий військовий пост, що захищав Китай від піратів та інших ворогів. У XVII столітті цей пост було підвищено до рангу форту та добудовано укріплення. У свою чергу, на початку XIX століття на території форту вже функціонували адміністративні установи, пороховий склад, палац генерала та військовий гарнізон.
Однак жодні укріплення не могли підготувати китайців до Британської імперії, яка в ході XIX століття почала цікавитися китайськими портами та опієм, що звідти експортувався. Під час двох жорстоких для Китаю опіумних воєн (1839–1842, 1856–1860 рр.) британці захопили спочатку острів Гонконг, а потім — Коулун. У свою чергу, наприкінці XIX століття, у 1898 році, принижені Китайські імперія була змушена підписати договір, за яким британці взяли в оренду весь Гонконг (разом із найбільшою північною частиною) на 99 років. Однак форт Коулун мав залишитися в руках китайців, якщо Китай не буде «заважати оборонним інтересам Британської імперії».
Уже 1899 року спалахнули заворушення, а місцеві клани не хотіли передавати Гонконг у руки Великої Британії. Британці не дотрималися угоди, атакували китайський форт і вигнали чиновників, які не мали жочного захисту. Відтоді ця невелика територія застрягла у вічному беззаконні. З одного боку, британці не мали достатніх правових повноважень, щоб керувати проблемним фортом, а з іншого — Китай був занадто слабким, щоб щось зробити в цій справі.
Хоча пізніше китайські націоналісти з партії Гоміньдан вимагали повернення форту Коулун, британці не звертали на це уваги. Коли в 1937 році Японія напала на Китай, на горизонті з’явилася набагато серйозніша проблема, ніж питання приналежності Коулуна. Японські війська вчиняли найжахливіші злочини на території Гонконгу, а населення регіону скоротилося наполовину. Японці також зруйнували оборонні стіни Коулуна, а камінь, отриманий під час знесення, використали для розширення сусіднього аеропорту. Беззаконня в Коулуні посилилося внаслідок японської окупації, а згодом — не менш жорстокої громадянської війни в Китаї. Біженці з півночі країни знайшли притулок у хаосі Коулуна.
Бетонний лабіринт
Ще до війни на території форту з’являлися численні дерев’яні будиночки та тимчасові притулки. У 50-х роках ландшафт густонаселеного Коулуна змінився назавжди. Імпровізовані, з’єднані між собою споруди охопило полум’я, що, однак, не завадило місцевим бандам зміцнювати свою владу. Саме китайські банди (тріади) правили в Коулуні, а тісні вулички, що не контролювалися жодним урядом, стали центром торгівлі наркотиками та проституції. Незважаючи на тисячі поліцейських рейдів, тріади продовжували діяти. Цікаво, що будівництво нових висотних будинків на території імпровізованого містечка не допомогло.
Відсутність ефективного будівельного законодавства призвела до виникнення з’єднаних між собою житлових будинків, які з часом перетворилися на одне місто. Мешканці створили власну згуртовану спільноту, в якій, окрім злочинності, процвітали й місцеві бізнеси. Вузькі вулички нагадували низькі технічні тунелі, зроблені з бетону, саморобних електричних та сантехнічних інсталяцій і вічного бруду. 14-поверхові будинки були збудовані так близько один до одного, що на нижніх поверхах не було видно сонячного світла. Звісно, лише мешканці знали всі таємні проходи та закутки цього бетонного лабіринту. До 1993 року на території міста було зведено 350 будівель, а щільність населення становила 1,25 млн людей на кв. км.
На вулицях Коулун-Воллед-Сіті можна було знайти все: від нелегальних виробничих цехів до лікарів, вчителів і навіть ресторанів. Незважаючи на жахливі умови та воду, що постійно капала зверху, власники магазинів намагалися привабити клієнтів неоновими вивісками та освітленими вітринами. У освітлених ресторанах можна було скуштувати такі місцеві делікатеси, як рибні кульки, суп із змії чи рагу… із собаки.
Фен-шуй
Єдиними місцями, де мешканці могли перепочити, були дахи багатоквартирних будинків та порожній простір посередині. Насправді ця прогалина в щільної забудові виникла через те, що на цьому місці колись стояв палац чиновника (мандарина) з часів імперії. Мешканці поважали китайські звичаї й вирішили зберегти історичну будівлю. Для китайців такий елемент міг також вписуватися в плани фен-шуй, але з огляду на весь хаос у Коулуні значення цього місця могло бути незначним.
У 80-х роках Велика Британія, що була лише тінню колишньої величі, почала готуватися до передачі Гонконгу згідно з угодою 1898 року. Для влади Гонконгу, що йшла з посади, ключовим було вирішення проблеми Коулуна, тому в 1987 році влада вирішила знести це неблагополучне поселення. Британці прагнули мирної передачі Гонконгу, а статус Коулуна, що залишався невирішеним майже 100 років, міг цьому завадити.
У 1994 році було завершено знесення «Клоун-Воллед-Сіті». На місці поселення було створено парк із відреставрованими адміністративними та військовими будівлями. Однак знесення поселення не означало, що світ забув про це дистопічне місце. На основі «Коулуна» створювалися книги, фільми, ігри, а в японському місті Кавасакі навіть з’явився парк розваг «Warehouse Kawasaki» з інтер’єрами, що нагадують вузькі коридори «Коулуна». Хоча парк розваг уже не існує, його інтер’єри допомогли новим поколінням краще зрозуміти дистопічний характер «Коулун-Воллед-Сіті». Сьогодні інтерес до цього місця постійно зростає.
Джерело: Atlas Obscura
Читайте також: Цікаві факти | Блок | Житловий масив | Китай | Велика Британія | Історія | whiteMAD в Instagram
