На цьогорічній Венеційській бієнале, найважливішій мистецькій події у світі, польський павільйон викликає неабиякий інтерес. Марта Чиж, кураторка виставки “Повторюй за мною II”, розповіла нам про свої натхнення, виклики та успіх співпраці з українським колективом “Відкрита група”. Партнером проекту стала компанія Ceramika Paradyż, яка активно підтримує мистецтво, беручи участь у численних мистецьких проектах і співпрацюючи з художниками та культурними інституціями.
Ceramika Paradyż, виробник плитки та кварцових агломератів, вже 35 років пропагує мистецтво, створюючи новітні колекції відповідно до останніх тенденцій дизайну. Компанія регулярно бере участь у мистецьких проектах, співпрацюючи з видатними дизайнерами, такими як Гося Бачинська та Анна Орська. Завдяки своєму інноваційному підходу бренд здобув визнання як у Польщі, так і за кордоном. Участь у якості партнера Польського павільйону на цьогорічній Венеційській бієнале є ще однією ініціативою польського виробника, завдяки якій він отримує можливість вийти на ширшу міжнародну аудиторію. Ми запросили Марту Чиж, куратора Польського павільйону, розповісти про виставку, яка зараз проходить у Венеції.
Які основні цілі ви хотіли досягти, представляючи Польський павільйон на Венеційській бієнале?
Марта Чиж: Дозвольте мені почати з того, що я здійснила свою мрію реалізувати виставку на найважливішій мистецькій події у світі – Венеціанській бієнале. Для цього потрібно було мати ідею павільйону, в якому були б представлені роботи, здатні привернути увагу. Для мене це означало запропонувати універсальне і важливе послання, представлене у відповідній формулі. Сьогодні я відчуваю, що, запросивши український колектив “Відкрита група” (у складі Юрія Білея, Павла Ковача та Антона Варги) з проектом “Повторюй за мною II”, мені це вдалося.
Чи були якісь конкретні вказівки або теми, якими ви керувалися при відборі робіт для виставки? Звідки виникла ідея запросити колектив “Відкритої групи”?
М.Ч.: Я вже багато років захоплююся сучасним українським мистецтвом, а з колективом Відкритої групи працюю з 2020 року. Я роками уважно стежу за всіма їхніми роботами і написала про них чимало текстів та інтерв’ю. В основі їхніх робіт часто лежить одна проста ідея, яка стає полем для широкої інтерпретації на багатьох рівнях. Підхід художників до визначення твору, а також до його репрезентації та авторства, виходить за рамки класичного підходу. Водночас у цих, здавалося б, простих роботах звучить сильний художній жест, форма комунікації, яка, будучи частиною концептуальних практик, здається зрозумілою всім, часто надзвичайно гострою. Так було у випадку з роботою “Повторюй за мною II”.
Як Ви оцінюєте реакцію міжнародної публіки та арт-критиків на Польський павільйон і відеоінсталяцію, представлену на виставці?
М.К.: Я дуже здивована таким гарним сприйняттям роботи. На мою суб’єктивну думку, це була найкраща пропозиція, і я пишаюся художниками та їхніми роботами. Такі почуття часто не супроводжуються згадками з боку відвідувачів, критиків і кураторів. Цього разу виявилося, що польський павільйон помітили практично всі. Статті про інсталяцію з’явилися в більшості медіа, що формують громадську думку. Роботу оцінила широка громадськість і люди з індустрії, які пишуть нам, щоб привітати. Це дуже приємно.
Що ви думаєте про комерційні бренди, які підтримують таке цікаве мистецтво?
М.К.: Я думаю, що світ мистецтва – це посудина, пов’язана з різними індустріями. Часто буває так, що омріяний бюджет проекту, який дозволяє реалізувати його в задуманому вигляді, виходить за межі можливостей організатора. Важливо, коли можна розраховувати на підтримку комерційного бренду, але буває і так, що не всі бренди підходять для конкретного проекту або підприємства. Ceramika Paradyż щиро цікавиться мистецькою діяльністю і відчуває спорідненість з нею, послідовно будуючи свій імідж мецената. А як ми знаємо, меценати відіграють дуже важливу роль у підтримці та розвитку мистецтва з часів Ренесансу. Це обов’язкове завдання.
Які, на вашу думку, були головні виклики в організації цієї виставки?
М.К.: Окрім вилучення важливих ниток для розуміння і побудови контекстів навколо проекту, моя робота часто була дуже технічною. Протягом трьох місяців я мала сотні зустрічей і розмов з художниками Відкритої групи та нашим графічним дизайнером Яном Бершем. Я координувала контакти з авторами текстів Світланою Бєдарєвою, Цезарем Жеховським та Рашею Салті. Я також працювала над підготовкою дизайну декорацій з архітектурним бюро Centrala. Я відповідала за опрацювання багатьох деталей, пов’язаних з виробництвом нового фільму “Відкритої групи”, і від імені “Захети” постійно контактувала з продюсерами виставки.
Чи не могли б ви розповісти нам більше про основні меседжі, до яких звертаються художники “Відкритої групи” на виставці, а також про зв’язок інсталяції з темою цьогорічної бієнале – “Іноземці всюди”?
М.Ч.: Художники Відкритої групи звертаються до цієї теми на кількох рівнях. Перше питання стосується визначення того, хто є іноземцем. У випадку нашого павільйону ми говоримо про цивільних біженців, які були змушені покинути свої домівки з примусу, тому що їхній дім більше не існує або більше не є безпечним місцем. На виставці представлені дві відеороботи. У першій, знятій у 2022 році, внутрішньо переміщені особи, які переїхали із західної на східну Україну, розповідають про свій досвід війни, ділячись звуками зброї та сигналами тривоги, які вони пам’ятають. У другому відео, знятому у 2024 році, головними героями є вихідці з України, які проживають у різних містах Європи та Нью-Йорку. Часто представляючись і розповідаючи про своє поточне місцезнаходження, вони говорять про те, у кого вони зупинилися в цьому місці. Вони також часто кажуть, що вони – люди з усього світу. Біженство, як і іноземність, сьогодні не має єдиного місця розташування. Іноземці – це більш ємне поняття. Ми часто залишаємо свою країну з власної волі, з дуже різних причин. Біженці залишають свої домівки не з примусу. Вони насправді не хочуть цього робити. Вони шукають місце у світі, де зможуть жити безпечно, хоча часто не на своїх умовах, підкоряючись правилам, які по-новому організовують їхнє життя. Водночас, сьогодні жодне місце не здається безпечним. Ми живемо в час численних збройних конфліктів і політичних зіткнень, наслідки яких ми не можемо передбачити. Робота “Повторюй за мною II” – це голос усіх біженців по всьому світу, герої якої розповідають історію війни під універсальні звуки зброї, що звучать сьогодні в різних куточках світу.
фотографії: Мілена Лібе, Zachęta Archive
джерело: матеріали преси Paradyż
Читайте також: Культура | Мистецтво | Інтерв’ю | Італія | Особливе | whiteMAD в Instagram
