До Другої світової війни єврейська громада в Нідерландах налічувала близько 140 000 осіб. Вони жили тут протягом століть, займаючись різними видами бізнесу та беручи участь у соціальному та культурному житті країни. Після жахів німецької окупації та систематичних депортацій з цієї величезної групи людей вижило лише кілька тисяч. Пам’ять про жертв Голокосту вшановує Національний меморіал імен жертв Голокосту в Амстердамі.
Пам’ятник встановлено в самому центрі Амстердама, в колишньому єврейському кварталі Йоденбурт (Jodenbuurt). Національний пам’ятник іменам жертв Голокосту було відкрито 19 вересня 2021 року в присутності, зокрема, короля Віллема-Александра. Споруда була зведена як данина пам’яті понад 102 000 жертв Голокосту – переважно євреїв, а також сінті та ромів, вбитих під час німецької окупації між 1940 та 1945 роками, більшість з яких загинули в Аушвіці та Собіборі. Меморіал було споруджено з ініціативи Нідерландського комітету Аушвіцу. Територія, на якій він був побудований, від самого початку була предметом суперечок. Сусіди та громадські інституції довго сперечалися, чи впишеться сучасний та емоційно заряджений об’єкт у цю частину міста. Зрештою, було прийнято компромісне рішення, яке дозволило будівлі мати особливий характер, що став синтезом пам’яті та сучасної форми вираження.
Дизайнером меморіалу є всесвітньо відомий і шанований архітектор Даніель Лібескінд, який вже багато років береться за створення меморіалів і музеїв, пов’язаних з трагедією середини 20-го століття. Його амстердамський проект не схожий на класичний меморіал. Це простір, в який ти входиш, який ти перетинаєш, і який активує не лише інтелект, але й почуття. Все це нагадує тісний, суворий лабіринт, наповнений мовчазною вагою імен, написаних на цеглинах. Чотири сталеві балки, підвішені над стінами, утворюють івритські літери, з яких складається слово לזכר – “ліскор”, що означає “пам’ятати”. Дзеркала над ними відображають навколишній простір, створюючи відчуття занурення в минуле, яке співіснує з теперішнім.
На кожній з понад 102 000 цеглин викарбувано ім’я, дату народження та вік на момент смерті кожної жертви. Це було свідоме мистецьке та етичне рішення відновити індивідуальну ідентичність тих, кого в таборах смерті перетворили на цифри. Алфавіт з цегли не є випадковим і викладений у щось, що нагадує розкидану книгу пам’яті, укладену в геометричному просторі. Окремою частиною композиції є “Стіна 1000 імен”. Це частина меморіалу, де залишені порожні цеглини для жертв, чиї імена, можливо, будуть встановлені в майбутньому. Стіна символізує неповноту наших знань і безперервність процесу пам’яті. Меморіал не закриває історію, а відкриває її для майбутніх поколінь.
Сировина, з якої побудована будівля, також є елементом, на який варто звернути увагу. Цегла була надана цегельним заводом “Родруз” у Россумі. Їхній колір викликає асоціації з кров’ю, землею, домом, а також з постійністю. У поєднанні з дзеркальною сталлю вони створюють контраст між фізичним і тактильним та ефемерним і віддзеркалюючим. Меморіал Голокосту в Амстердамі має багато вимірів. Художність і значущий символізм переплітаються з бажанням і потребою в постійній освіті. Меморіал відвідують численні шкільні екскурсії, організовані групи, а також приватні особи. Кожен візит – це можливість дізнатися про особисті історії жертв і тих, хто вижив, чиї голоси продовжують резонувати завдяки діяльності Голландського комітету Аушвіца.
Джерело: holocaustnamenmonument.nl, libeskind.com
Читайте також: Подорожі | Нідерланди | Амстердам | Цікаві факти | Пам’ятник
