Після 30 років копіткої реставраційної роботи з інтер’єру бібліотеки колишнього цистерціанського абатства в Любіажу зникли будівельні риштування. Відвідувачі можуть знову милуватися бароковими поліхромами Філіпа Крістіана Бентума, які вважаються найвидатнішим твором цього художника у Сільезії. Незважаючи на завершення важливого етапу порятунку безцінної пам’ятки, у монастирі ще багато чого потрібно зробити.
Барокові розписи в Любіажу
Монастирська бібліотека в Любіажу відновила колишню славу після майже 30 років реставрації. Роботи дозволили відкрити вражаючі за розмірами поліхромії, виконані в 1735–1738 роках Філіпом Крістіаном Бентумом. Художник, який навчався у Празі, Відні та Римі, згодом оселився у Вроцлаві, де здобув визнання слізької аристократії як видатний портретист та автор живописних декорацій. Бібліотека в Любіажу вважається його найдосконалішою роботою з точки зору композиції та майстерності.
Реставрація, сповнена викликів
Реставрація розписів вимагала виняткової точності. Проблемою виявилися попередні роботи реставраторів, а також сама техніка, застосована Бентумом. Адже його твір був виконаний у техніці жирної темпери, нанесеної на гіпсову основу, що значно ускладнювало роботи, пов’язані із захистом та реставрацією. Детальний опис усього процесу підготувала доктор наук Гражина Шульце-Глазік, авторка нагородженої публікації, присвяченої декораціям бібліотеки, виданої у Кракові в 2013 році. Більшість розписів відновили колишню чіткість і кольори, проте на стінах і склепінні все ще залишаються білі фрагменти, що вимагають подальших досліджень і робіт.
Абатство в Любіажу європейського масштабу
Любіазький монастир належить до найбільших комплексів такого типу в усій Європі. Його історія розпочалася у XII столітті, коли цистерці створили тут важливий релігійний, економічний та культурний осередок Сілезії. Найбільш вражаючий період розвитку припав на XVII і XVIII століття. Саме тоді з’явилися чудові барокові будівлі, серед яких особливо виділяються багато прикрашені інтер’єри бібліотеки, церкви та палацу абатів. Кінець цьому розквіту поклала секуляризація церковних маєтків, проведена Пруссією в 1810 році. З того часу будівлі виконували різні функції, будучи, зокрема, лікарнею чи складом.
Війна та роки руйнування пам’ятки
Виключно трагічний розділ в історії комплексу припав на період Другої світової війни. Тоді німці запустили в монастирі підприємства, що працювали на оборонну промисловість, використовуючи працю в’язнів та примусових робітників. У той же час з комплексу вивозили збережені твори мистецтва та обладнання. Ще більших збитків, ніж нацисти, Любіажу завдала Червона Армія. Після 1945 року в покинутому та розграбованому монастирі дислокувалися росіяни, які знищували залишки обладнання храму, бібліотеки та інших приміщень, а також грабували крипти та гробниці сілезьких Пястів. Період Другої світової війни та роки безпосередньо після її закінчення перетворили перлину бароко на руїну. Багато історичних предметів було втрачено назавжди.
Монастирська бібліотека в Любіажу відкрита після 30 років
Після того, як радянська армія покинула монастир, зруйнована будівля довгий час залишалася без належного догляду. Частина приміщень все ще використовувалася як склади, а брак коштів на утримання такого величезного комплексу прискорював руйнування окремих інтер’єрів та будівель. Перші роботи з консервації були розпочаті в 60-х роках, проте справжній прорив стався лише після 1989 року, з утворенням Фонду Любіаж. Завдяки багаторічній праці вдалося врятувати найцінніші інтер’єри, відремонтувати дахи та відкрити значну частину комплексу для відвідувачів. Нещодавнє відкриття відреставрованої бібліотеки після 30 років консервації — це, безперечно, одна з найважливіших подій в історії післявоєнної відбудови цієї виняткової пам’ятки.
Джерело: fundacjalubiaz.org.pl, Нижньосілезький обласний консерватор пам’ятокісторії та культури
Читайте також: Сакральна архітектура|Пам’ятка історії|Реставрація|Цікаві факти|whiteMAD в Instagram
