15 травня 2026 року Нижньосілезький обласний консерватор пам’яток офіційно розпочав адміністративну процедуру щодо внесення до реєстру рухомих пам’яток керамічної мозаїки, що прикрашає фасад колишньої фабрики килимів у Коварах. Це рішення може вирішити долю одного з найвідоміших елементів післявоєнного декоративного мистецтва у Нижньому Сілезії.
Мозаїка була створена у 1978 році в зразковому цеху заводу. Команда з десяти осіб під керівництвом Станіслави Левковіч працювала над нею протягом трьох місяців. Композицію склали з понад 169 тисяч скляних плиток розміром 2×2 см, виготовлених на Валбжиській фабриці порцеляни. Було використано 18 кольорів, завдяки чому було отримано ефект, що нагадує шенільний килим типу «смірненський» — виріб, яким коварська фабрика славилася протягом десятиліть. Загальна довжина композиції становить 9 метрів, а ширина — 8 метрів, що створює монументальний декоративний елемент на фасаді будівлі.
Проте протягом років мозаїка не була об’єктом систематичного консерваційного догляду. Почалися відпадання окремих фрагментів, а її стан – вже у 2019 році тривожний – сьогодні значно гірший. Елементи, які вдалося врятувати, збирає та зберігає Анджей Ольшевський з Музею сентиментів, що діє в колишньому заводі. Саме місцева громада протягом багатьох років закликала надати мозаїці правовий захист. Їхня рішучість стала одним із ключових імпульсів для започаткування процедури.
Внесення до реєстру рухомих пам’яток означає для цього твору найвищий рівень охорони. Це дає змогу контролювати стан збереження, а в надзвичайних ситуаціях — підстави для безпечного демонтажу та переміщення мозаїки, якщо її подальше залишення на фасаді загрожуватиме цілісності об’єкта. Це інструмент, який може вирішити долю «скляного килима» — одного з найхарактерніших слідів промислової історії Коварів.
Історія самої фабрики сягає другої половини XIX століття, коли група мешканців вирушила до турецького Ізміра, щоб навчитися технікам виготовлення килимів. Спочатку їх створювали шляхом в’язання вузликів на дерев’яних верстатах. Динамічний розвиток принесли перші десятиліття XX століття, коли нове обладнання дозволило ткати килими з використанням 64 кольорів вовни. У 30-х роках продукція з Коварів потрапляла до Західної Європи, Скандинавії та обох Америк. Після періоду націоналізації завод був приватизований у 90-х роках, а остаточно закритий у 2009 році.
Мозаїка, хоча й була створена в занепадний період діяльності фабрики, є одним із найцінніших матеріальних свідчень її історії. Вона поєднує місцеву ремісничу традицію з характерною для 70-х років естетикою монументальних керамічних декорацій. Її художня, історична та наукова цінність є безперечною, а втрата — незворотною.
Рішення консерватора є важливим кроком у напрямку охорони промислової спадщини регіону. Це також доказ того, що громадська мобілізація може реально впливати на долю матеріальних свідчень минулого. У випадку Коварів голос мешканців виявився силою, яка повернула мозаїці шанс на майбутнє.
джерело: Нижньосілезький обласний консерватор пам’яток історії та культури
фотографії: Музей сентиментів (muzeumsentymentow.pl,facebook.com/MuzeumSentymentow)
Читайте також:Цікавинки|Мозаїка|Кераміка|Пам’ятка|Реставрація|whiteMAD в Instagram
