Віденський басейн «Амалієнбад» будувався в часи, коли більшість квартир не мала власної ванної кімнати, а душові були рідкістю. Незабаром після розпаду великої Австро-Угорщини міська рада Відня затвердила програму будівництва громадських купалень по всьому місту. «Амалієнбад» з’явився у найбільш промисловому районі, віддаленому від центру, що стало несподіванкою для місцевої робітничої класи. Незважаючи на утилітарний характер купальні, архітектори зробили ставку на чудові орнаменти у стилі ар-деко.
Червоний Відень
Для Австрії 1919 рік став моментом епохальних змін. Велика монархія Габсбургів розпалася, а сильні міжнародні позиції держави лежали в руїнах. До війни імператор Франц Йозеф I користувався загальною повагою, а будівлі, площі та дороги в країні зводилися на його честь. Однак у новій республіканській реальності саме робітники опинилися в центрі уваги соціал-демократичної влади Відня. Одним із перших кроків нової міської ради став план будівництва громадських плавальних басейнів у кожному районі. Більше того, саме за часів соціал-демократів у Відні з’явилися знамениті комунальні житлові комплекси, такі як найдовший житловий комплекс у світі — «Карл-Маркс-Хоф».
Плавальний басейн у десятому районі Відня — Фаворитен — мав особливе значення. Протягом десятиліть цей район вважався найгіршою частиною міста, де багатодітні робітничі сім’ї тіснилися в тісних, темних квартирах. Місто було жахливо перенаселене, а туберкульоз недарма називали «віденською хворобою». Санітарні умови у Фаворитені та багатьох інших районах міста були жахливими й призводили до частих епідемій.
Будівництво «Амаліенбада» розпочалося у 1923 році за проектом Карла Шмальхофера та Отто Наделя. Сам Шмальхофер походив із бідної родини, через що йому не вдалося вступити до університету одразу після закінчення середньої школи. Архітектор підробляв креслярем у відомій майстерні австрійця Ганса Мікша та поляка Юліана Нєдзельського. Після років навчання та кар’єри Шмальхофер увійшов до складу ради Віденського управління будівництва та зайнявся будівництвом муніципальних житлових масивів.
Через два роки після початку будівництва помер перший соціал-демократичний мер Відня — Якоб Ройманн. А ще за рік до того померла депутатка ради району Фаворитен — Амаліє Пьольцер. Саме тому басейн носить назву «Амаліенбад», а площа, на якій він розташований, — «Ройманплац». Причини такого найменування описувалися в місцевій пресі як символічний перехід від монархії Габсбургів до нової соціал-демократичної реальності.
Сучасність
Масивна модерністська будівля з годинниковою вежею здіймається на 36 м. Варто звернути увагу на те, як архітектори гралися з формою. Різні об’єми будівлі виступають, заглиблюються, але все одно утворюють симетричний фасад. Між заокругленими еркерами розміщено жіночі скульптури Карла Стемолака. Цікаво, що аж до Другої світової війни художник був членом групи «Хагенбунд», яка конкурувала з віденськими сецесіоністами. Члени групи зосереджувалися на більш авангардному, часом кубістичному зображенні труднощів повсякденного життя.
Після входу всередину впадають в око дивовижні мозаїки та візерунки в стилі ар-деко. Геометричні орнаменти підкреслювали модерністську естетику будівлі, яку одразу ж проголосили найбільшим і найсучаснішим басейном у цій частині Європи. Мозаїки покривають стіни, підлогу і навіть світлові люки, крізь які проникає ніжне, приглушене світло.
Оздоблення головного басейнового залу значно скромніше, але його конструкція вражає. Одразу впадає в око величезна залізобетонна конструкція даху. Басейн довжиною 33,5 м освітлюють масивні світлові люки. Об’єкт було спроектовано так, щоб вмістити аж 1300 осіб. Цікаво, що до Другої світової війни дах мав дещо іншу конструкцію, і його можна було відкривати. Однак найцікавіші орнаменти передбачені для приміщень чоловічих та жіночих саун.
Чоловіча сауна облицьована різнокольоровою глазурованою плиткою. Те саме стосується і жіночої сауни, проте там колони прикрашені рослинними мотивами. Керамічні орнаменти утворюють геометричні візерунки в стилі ар-деко. Не обійшлося й без пишно прикрашених світлових вікон.
Будівля зазнала пошкоджень під час Другої світової війни, але її міцна залізобетонна конструкція витримала найжорсткіші бомбардування. Після війни будівлю відбудували з деякими змінами, а в 80-х роках XX століття було проведено капітальний ремонт. «Амалієнбад» донині служить мешканцям району Фаворитен і є найгарнішим басейном Відня.
Джерело: Stadt Wien
Читайте: Архітектура | Цікаві факти | Басейн | Відень | Австрія | Ар-деко | whiteMAD в Instagram
