Палац Тарлів у Подзамче-Пєкошовському перебуває в руїнах вже понад 200 років. Колись чудова резиденція у Святокруському регіоні, сьогодні вона привертає увагу масивною спорудою, позбавленою дахів, вікон, дверей та більшості перекриттів. Архітектор Міхал Шиманкевич вирішив вкотре вдихнути життя у зруйновану пам’ятку, використовуючи інструменти на основі штучного інтелекту. Завдяки його зусиллям ми можемо побачити, як могла б виглядати ця чудова садиба XVII століття сьогодні.
Цифрова реконструкція колишньої резиденції
Міхал Шиманкевич розробив серію візуалізацій, які відтворюють ймовірний вигляд палацу до періоду його повільного занепаду. Раніше він створив подібні зображення для замку Кшижтопор, про які ми писали ТУТ. Цього разу робота архітектора зосередилася на об’ємі, фасадах, даху та оточенні резиденції Тарлів. Автор скористався доступними матеріалами, поєднавши їх із можливостями сучасних інструментів на основі штучного інтелекту. Результатом стала авторська інтерпретація, яка не претендує на звання стовідсотково точної реконструкції, а є варіацією на тему можливого вигляду об’єкта в його первісній формі.
Палац Тарлів у Подзамче-Пєкошовському
Побудова палацу пов’язана з особою Яна Олександра Тарли, воєводи Люблінського та представника впливового роду гербу Топор. Будівництво датується серединою XVII століття, найімовірніше роками 1645–1655, а автором проекту, найімовірніше, був Томаш Пончіно. Це італійський архітектор, що працював у Польщі, автор, зокрема, палацу краківських єпископів у Келце. У народній традиції існує анекдот про суперечку з краківським єпископом Якубом Задзіком, який нібито відмовився від візиту до Тарли. Відповіддю магната на цю образу мало стати зведення резиденції, яка б не поступалася краківському палацу духовенства. Достовірність цієї історії викликає багато сумнівів, але це не применшує її популярності в переказах.
Архітектура та просторове планування резиденції XVII століття
Резиденцію звели на невеликому пагорбі, оточеному колись болотами та ставками. Двоповерховий корпус отримав чотири кутові башти шестикутної форми, які виконували репрезентативну функцію. Планування інтер’єрів мало симетричний характер, з широким передпокоєм на першому поверсі та ефектною кімнатою на другому. Головний фасад вирізнявся дев’ятиосьовим поділом та аркадною лоджією на цокольному поверсі. Для будівництва палацу використовували вапняк та цеглу, а декоративні деталі виконували з пісковика. Усе це оточував розкішний сад.
Пожежа в палаці стала початком кінця пам’ятки
Після смерті засновника маєток переходив до рук наступних представників роду Тарлів, а потім інших власників. Серед них був, зокрема, Флоріан Анджей Тарло, ротмістр національної кавалерії, та пізніші спадкоємці, пов’язані з родиною Сосновських. У XIX столітті споруда вже перебувала в поганому технічному стані, що підтверджують описи того часу, які вказують на негерметичне покриття та частково занедбані інтер’єри. Пожежа наприкінці 50-х років цього століття довершила руйнування. Стихія знищила дах та значну частину інтер’єрів, значно прискоривши загальну деградацію барокової резиденції. Подальші зміни власників не сприяли відновленню, тому споруда поступово втрачала житлову функцію, аж поки врешті-решт не була повністю покинута.
Палац Тарлів — занепад
Залишений без нагляду палац піддавався подальшому руйнуванню, тепер уже не тільки через атмосферні фактори, а й через мародерів. Вони розкрадали його архітектурні прикраси та елементи оздоблення, щоб встановити їх в інших об’єктах у околицях, зокрема в костелах та маєтках землевласників. У XX столітті робилися спроби убезпечити руїни, зокрема завдяки діям архітектора Ромуальда Козловського, який провів частковий ремонт і убезпечив фрагменти партеру тимчасовим дахом. Після його смерті ініціатива щодо порятунку залишків палацу не знайшла продовжувача. У 50-х і 60-х роках повернулися до консервації об’єкта, однак у обмеженому обсязі. Попри все, виконані роботи дозволили закріпити частину стін разом із вцілілими деталями
Сучасний стан та візуалізації Міхала Шиманкевича
До сьогодні збереглися руїни з чітким просторовим плануванням та фрагментами оздоблення, зокрема кам’яними обрамленнями отворів та карнизами. В останні роки було врегульовано питання власності, що відкриває шлях до подальших заходів щодо об’єкта, таких як укріплення стін та упорядкування території. У цьому контексті візуалізації Міхала Шиманкевича дозволяють уявити колишній масштаб і форму резиденції, а водночас є інструментом популяризації знань про пам’ятку, первісний вигляд якої вже є дещо менш загадковим.
Джерело:zamkipolskie.com
Візуалізації: архітектор Міхал Шиманкевич
Читайте також: Палац|Історія|Архітектура в Польщі|Цікаві факти|whiteMAD в Instagram
Палац Тарлів сьогодні та на візуалізаціях. Джерело: zamkipolskie.com та архітектор Міхал Шиманкевич
