У північно-західній частині Познані знаходиться район, який вже понад століття захоплює своїм міським порядком, гармонійною архітектурою та спокоєм повсюдної зелені. Солач асоціюється з мальовничим парком, але це, перш за все, унікальний заклад, спланований як елегантний житловий район. Завдяки добре продуманій концепції та послідовній реалізації плану, Солач вирізняється з-поміж решти міста як ексклюзивний і все ще чудовий анклав.
Солач – початок району вілл
Наприкінці 19 століття познанська влада розглядала кілька місць для будівництва нового району вілл. Серед інших розглядалися Гурчин і Грюнвальд, але остаточний вибір зупинився на Солачі. Ця місцевість, з її тодішнім сільським характером, була зручною для реалізації амбітного проекту. У 1907 році, після багаторічних переговорів і виконання формальних умов, із землевласниками було укладено угоду, яка дозволила розпочати планувальні роботи. За розробку міського плану відповідав Йозеф Штюббен, видатний німецький містобудівник. Він запланував створення житлового масиву площею понад 87 гектарів, з великою часткою зелених насаджень. Центром мікрорайону та місцем відпочинку мешканців мав стати парк Солацького та штучні озера. Проект передбачав обмежену забудову, 55-70 відсотків ділянок мали бути збережені як зелені насадження. Історична забудова мала складатися переважно з односімейних та двоквартирних будинків, а терасові будинки дозволялися лише біля скверів.
Девелопмент і перші інвестиції
Будівництво розпочалося з робіт над парком Солацького, які були завершені у 1910 році. Того ж року до району провели воду і газ, каналізували вулиці, а в 1913 році запустили трамвайну лінію, що з’єднала Солач з центром Познані. Перші будинки були зведені у кварталі, обмеженому сучасними вулицями Мазовецькою, Шльонською, Подільською та Волинською. Архітектура вілл того періоду характеризувалася високими дахами, верандами та багатством деталей. У 1912 р. серед паркової зелені було відкрито ресторан, який спочатку функціонував як винний бар для Східнонімецької виставки. Споруду перенесли до ставка, де створили приміщення зі скляною верандою та садом. Протягом наступних років ресторан пережив багато трансформацій і змін власників, а після нещодавньої реконструкції працює під назвою Port Sołacz. На околиці парку знаходиться також історичний трамвайний зал очікування початку 20-го століття. Спочатку він знаходився на площі Спіски, а в 1924 році невелику зелену будівлю перенесли на перехрестя вулиць Малопольської та Волинської. Це одна з небагатьох будівель такого типу в Польщі і є безцінним прикладом дерев’яної паркової архітектури.
Перерва і продовження у міжвоєнний період
Після Першої світової війни становище Німеччини було не найкращим, тому розвиток району зупинився і багато вілл стояли порожніми. Ситуація змінилася у 1920-1930-х роках, коли Польща відновила свою незалежність. Саме тоді Солач став популярним і бажаним місцем проживання для представників інтелігенції, офіцерів, чиновників та викладачів університетів. У той час були збудовані нові вілли, серед яких були як більш вражаючі багатоквартирні будинки, так і модерністські споруди з елементами функціоналізму. Однак початковий план Йозефа Штюббена так і не був повністю реалізований. Однією з найважливіших будівель району є неокласичний костел св. Яна Віанні, зведений між 1928 і 1930 роками за проектом Станіслава Мечковського. Костел збудований у формі ротонди і перекритий куполом з ліхтарем, що робить його дуже цікавим архітектурним об’єктом і визначною пам’яткою району. На південній стороні парку, тим часом, знаходиться укриття часів Другої світової війни. Це так зване крите бомбосховище коридорної конструкції з двома входами, приховане під шаром землі. Будівля є нагадуванням про важку долю Познані. На деяких віллах досі збереглися сліди від куль часів війни.
Солач – його природа та культурна спадщина
Солач лежить у долині річки Богданка і вирізняється природним багатством флори і фауни. У парку та на прилеглих територіях ростуть рідкісні види рослин, а серед зелені мешкає багато видів птахів, ссавців, земноводних, плазунів та комах. Крім того, екологічний характер району підкреслює наявність дендрологічного та фармакогностичного саду. У 1983 році весь урбаністично-архітектурний комплекс був внесений до реєстру пам’яток. Сьогодні Солач залишається одним з найпрестижніших районів Познані. Його чарівна архітектура, близькість до зелених зон та інтимна атмосфера незмінно приваблюють мешканців. Останнім часом багато історичних вілл зазнали ретельної реконструкції зі збереженням їхньої первісної архітектурної форми. У Солачі також зводяться нові будівлі, які доповнюють існуючу забудову. Сучасні забудови, спроектовані з повагою до історичного планування міста, характеризуються стриманими формами та високоякісними матеріалами. Завдяки цьому зелений анклав продовжує розвиватися, не втрачаючи своєї унікальної ідентичності.
Джерело: miastopoznaj.pl, poznanskiefyrtle.pl
Дивіться також: Архітектура в Польщі | Урбаністика | Історія | Вілли та резиденції | Познань | whiteMAD в Instagram
Забудова Солача у 1924 та 2024 роках. Фото: MKZ у Познані та Google Earth
