Неподалік берлінського проспекту Унтер-ден-Лінден, навпроти Університету Гумбольдта, знаходиться один з найгостріших меморіалів 20-го століття – Порожня бібліотека Міхи Ульмана. Він нагадує про події 10 травня 1933 року, коли студенти з Націонал-соціалістичного студентського союзу за підтримки професорів Університету Фрідріха Вільгельма (сьогодні Університет Гумбольдта) під музичний супровід військ СА і СС спалили понад 20 000 книг єврейських, лівих, ліберальних і соціально критичних авторів. Церемонія відбулася в присутності натовпу, що зібрався біля колишньої університетської бібліотеки та тодішньої площі Кайзера-Франца-Йозефа, сьогоднішньої Бебельплац.
Історичні передумови та концепція
Ще 6 квітня 1933 року Німецький студентський союз оголосив загальнонаціональну акцію “проти ненімецького духу”, кульмінацією якої мало стати очищення літератури вогнем (Säuberung). Місцеві осередки підготували чорні списки заборонених книг, серед яких були єврейські, марксистські, соціалістичні, феміністичні та антинімецькі твори, що вважалися антинімецькими. У Берліні дощового вечора 10 травня 40 000 людей зібралися на площі Опернплац (сьогодні Бебельплац), щоб подивитися на марш 5 000 студентів з палаючими смолоскипами, які підпалили купу конфіскованих книг. Також був присутній Йозеф Геббельс, міністр пропаганди Третього Рейху, який виголосив полум’яну промову, оголосивши про кінець “перебільшеного єврейського інтелектуалізму” і символічно “ввіривши полум’ю інтелектуальне сміття минулого”. У травні 1933 року подібні події відбулися ще у 34 німецьких містах.
Порожня бібліотека – дизайн та реалізація
У 1993 році, з нагоди 60-ї річниці спалення книг на Бебельплац, Берлінський сенат оголосив конкурс на проект пам’ятника. Переможцем став проект ізраїльського художника Міхи Ульмана, відомого своїми роботами, присвяченими темам відсутності та пам’яті. Його проект передбачав розкопування порожнього простору під площею – фізичної та символічної “ями пам’яті”. Пам’ятник було відкрито 20 травня 1995 року. Приміщення має розміри 530 × 706 × 706 см і знаходиться під скляною плитою в бруківці площі. Всередині – порожні білі книжкові шафи, які б вмістили рівно стільки книг, скільки було спалено в 1933 році. Робота є прикладом так званої негативної форми, художнього мотиву порожнечі, що змушує глядача нахилитися до простору під ногами. Інтер’єр обладнаний кондиціонером, постійно освітлений і захищений скляною панеллю, яку доводиться замінювати кожні кілька місяців через подряпини.
Порожня бібліотека та її символізм
Пам’ятник розташований саме там, де колись горіли книги, між колишньою бібліотекою та головним корпусом університету. За кілька метрів від основної інсталяції в бруківку вмуровано табличку з цитатою Генріха Гейне з драми “Альманзор” (1820):
“Das war ein Vorspiel nur,
dort wo man Bücher verbrennt,
verbrennt man am Ende auch Menschen.”
що означає:
“Це був лише вступ,
де спалюють книги,
в кінці спалюють людей”
Ці слова, сказані більш ніж за століття до Голокосту, зараз набувають страхітливої актуальності. Тим більше, що книги самого Гейне були в чорних списках Гітлера. Сьогодні Порожня бібліотека вшановує пам’ять про трагічні події минулого. Це також простір для роздумів про роль пам’яті та свободу слова. Її мовчання говорить більше, ніж тисяча слів.
Джерело: visitberlin.de
Читайте також: Історія | Берлін | Німеччина | Цікаві факти | Пам’ятник
