Kamienica Kolberga

Прибутковий будинок Кольберга у Варшаві. Пам’ятник від Aleje Ujazdowskie чекає на порятунок

Уяздовський проспект – одна з найпрестижніших вулиць Варшави, відома своєю репрезентативною забудовою та історичним значенням. Вздовж цього мальовничого проспекту було збудовано численні елегантні таунхауси, вілли та урядові будівлі, які й досі вражають своєю архітектурною величчю. Однією з тутешніх будівель є будинок Генрика Кольберга, розташований під номером 19, який сьогодні є свідченням колишньої слави цієї частини міста. Однак сьогодні будівля потребує термінової реставрації.

Будинок Кольберга: історія та архітектура

Навпроти входу до Уяздовського парку у 1911-1913 роках за проектом Станіслава Ґроховича та на замовлення Генрика Вільгельма Кольберґа було збудовано п’ятиповерховий репрезентативний прибутковий будинок. Будівля поєднала риси раннього модернізму з неокласичними декоративними елементами, серед яких виділяються барельєфи із зображенням грифонів, алегорій чотирьох пір року та сфінксів, розміщених під еркерами. Характерною деталлю фасаду була вражаюча двоповерхова лоджія, увінчана просторою терасою на третьому поверсі. Перший поверх займала простора квартира власника, а верхні поверхи використовувалися для розкішних орендних квартир. Будинок був надзвичайно сучасним для того часу – він був обладнаний електрикою, газом і центральним опаленням, а також ліфтами, що значно підвищувало комфорт його мешканців.

Розкішний дизайн інтер’єру

Будівля вражала своєю високою якістю оздоблення. В’їзна брама була облицьована плитами темного мармуру, а сходові клітини – рожевим мармуром, привезеним з Угорщини. Вхідні двері до квартир були виготовлені з грушевого дерева, що ще більше підкреслювало престижність будинку. Інтер’єри окремих квартир були оформлені в різних історичних стилях – від неоренесансу до ампіру та будуарного неорококо. У деяких кімнатах були каміни з білого мармуру з кришталевими дзеркалами, імпортованими з Парижа, які збереглися до наших днів. Позолочені балюстради балконів і терас додавали ще більшої пишноти.

Kamienica Kolberga

Власник будівлі та його доля

Генрик Вільгельм Едвард Кольберг (1861-1935) – гірничий інженер і підприємець, єдиний з родини Кольбергів, кому вдалося зібрати значні статки. Він був співвласником шахти в Донецькому басейні, а після переїзду до Варшави заснував фабрику оптичних і точних приладів “H. Kolberg i Ska”, яка згодом була перетворена на компанію Państwowe Zakłady Optyczne S.A. (Державні оптичні заводи S.A.). Внаслідок економічної кризи 1930-х років Кольберґу довелося продати прибутковий будинок, який опинився в руках родини Краушарів. У 1940 році власників переселили до гетто, а будинок окупували нацисти, включивши його до так званого Німецького кварталу. На сусідній ділянці у 1903 році був зведений яскравий будинок за проектом Мауриція Спокорного. Під час воєнних дій будівля згоріла і була знесена у 1947 році. Його історію можна прочитати ТУТ.

Кам’яниця Кольберґа та її доля у 20 та 21 століттях

Будинок практично пережив Другу світову війну. Його інтер’єри були частково зруйновані, але збереглося багато декоративних елементів і меблів. Спочатку будинок мав два флігелі. Один з них був знесений до 1945 року, інший – наприкінці 1970-х. Після закінчення війни в будинку розміщувався, серед іншого, дипломатичний протокол, а після 1989 року тут тимчасово працювали фінансові установи. Сьогодні будинок належить Міністерству юстиції. Незважаючи на це, фасад будівлі перебуває не в найкращому стані, а його пишність давно минула. Про це найяскравіше свідчать дерев’яні стовпи, що підтримують тераси, які знаходяться під загрозою обвалу. Однак будинок Кольберга все ще залишається важливим елементом архітектурного ландшафту Варшави і свідченням колишньої величі Уяздовського проспекту.

Джерело: warszawa.wyborcza.pl, polacyzwyboru.pl

Читайте також: Кам’яниця | Варшава | Архітектура в Польщі | Цікавинки | whiteMAD в Instagram

Прибутковий будинок у 1914 та 2025 роках. Джерело: Urban Construction News та whiteMAD / Матеуш Марковський

Прибуткові будинки на Уяздовському проспекті у 1938 та 2025 роках. Джерело: тижневик “Столиця”, № 38, (1657) 23.09.1979 та whiteMAD/Mateusz Markowski