Роботи Магдалени Ленартович досліджують складні взаємовідносини між формою, кольором і простором. Органічні градієнти та тонкі фактури її картин стають сучасним засобом для роздумів про швидкоплинність природи. Ця міждисциплінарна художниця, яка презентувала свої роботи у Варшаві, Нью-Йорку, Парижі та Монако, розвиває свій візуальний мовний стиль, виходячи за межі класичної декоративності. Вона вступає в діалог з глядачем і простором, створюючи композиції, які одночасно спонукають до роздумів і залучають увагу. Сьогодні ми розглядаємо еволюцію її творчого шляху, пошуки та емоції, які супроводжують творчість.
Що було першим імпульсом, який зробив мистецтво для тебе не просто додатком, а способом життя?
Магдалена Ленартович: Мистецтво довго супроводжувало мене як природна мова чутливості, але переломним моментом стало усвідомлення, що воно вже не є лише формою вираження, а інструментом реального впливу на простір і людину. Я зрозуміла, що картини можуть співтворювати місця, будувати атмосферу, регулювати емоції та повсякденне життя. Саме тоді мистецтво перестало бути «поруч» з моїм життям, а стало його структурою, свідомим професійним вибором і відповідальністю. Це був прекрасний момент мого розвитку як людини, жінки, дружини та мами.
Чи є сьогодні творчість для тебе потребою, обов’язком, діалогом зі світом чи формою особистої свободи?
Безумовно, діалогом між матерією, простором і глядачем. Це також форма відповідальної свободи: я можу дозволити собі інтуїцію, але завжди з урахуванням контексту, в якому буде функціонувати робота. Сучасне мистецтво не існує у вакуумі, воно є частиною більшої системи: архітектури, дизайну та бізнесу. Я розглядаю його як інструмент свідомого проектування емоцій у просторі.
Чи вплинуло материнство на вашу чутливість і спосіб сприйняття мистецтва?
Материнство ще більше поглибило мою уважність. Воно змінило спосіб, у який я сприймаю час, процес і сенс творення. Я стала більш свідомою впливу оточення на людину, її почуття безпеки, спокою та гармонії. Цей досвід зробив мене ще більш зацікавленою у мистецтві, яке функціонує у повсякденних просторах: будинках, офісах та громадських місцях. Мистецтво, яке підтримує, а не домінує. Це також прийняття моєї чутливості та чутливості моїх дітей.
Як ви поєднуєте інтенсивну творчу роботу з повсякденним життям і де шукаєте рівновагу?
Я досягаю рівноваги завдяки структурі та гнучкості одночасно. Я працюю над проектами, часто у співпраці з архітекторами та інвесторами, що вимагає точності та пунктуальності. Водночас я залишаю простір для творчого процесу, який не завжди можна спланувати. Для мене ключовим є свідоме управління енергією, як у роботі, так і в особистому житті. Це дозволяє зберегти якість, а не тільки темп.
Що вас найбільше захоплює в діалозі з архітектурою та інтер’єром як простором для мистецтва?
Найбільше мене захоплює момент, коли мистецтво перестає бути доповненням і стає невід’ємною частиною проекту. Мені подобається співпрацювати з архітекторами, які ставляться до картини як до матеріалу — рівноцінного дереву, каменю чи світлу. Така співпраця дозволяє створювати цілісні, позачасові реалізації, в яких мистецтво підсилює наратив інтер’єру та підвищує його емоційну та естетичну цінність.
Які твої художні плани на найближчі роки?
У найближчі роки я хочу розвивати проекти на стику мистецтва, архітектури та дизайну, як у Польщі, так і за кордоном. Мене цікавлять більші формати, site-specific проекти та співпраця в інвестиціях, де мистецтво стає елементом стратегії місця. Паралельно я планую освітні заходи та виступи, які показують, що сміливість у мистецтві може йти в ногу з його комерційним потенціалом.
Додаткова інформація: https://mlenartowiczart.com
Читайте також: Культура | Мистецтво | Рекомендовано | Інтерв’ю | whiteMAD в Instagram
