У самому центрі Лісабона, на пагорбі Шиаду, над жвавою площею Россіу, височіють чудові руїни монастиря кармелітів (ruínas do Convento do Carmo). Це місце, яке пережило століття, ставши свідком багатьох подій, в тому числі руйнівного землетрусу 1755 року. Сьогодні, як постійна руїна і музейний простір, монастир кармелітів поєднує в собі історію, архітектурну красу і пам’ять про драматичне минуле міста, пропонуючи відвідувачам унікальний погляд на спадщину Португалії.
Заснований у 1389 році лицарем Нуно Альваресом Перейрою, монастир мав стати місцем духовного оновлення і притулком для кармелітів, які прибували з півдня Португалії. Будівництво під керівництвом майстрів-будівельників Афонсо, Гонсало і Родрігеса Анеша було складним завданням через нестабільність ґрунту. Незважаючи на труднощі, було зведено вражаючі стіни, каплиці та костел у формі латинського хреста.
Вигляд монастиря в кармелітській хроніці (1745) до землетрусу 1755 року. Фото: Національна бібліотека Португалії
Готичний стиль, натхненний монастирем у Батальї, надав будівлі величного характеру. З часом монастир став центром релігійного та культурного життя, де збирали цінні рукописи та твори мистецтва. На жаль, багато з них було втрачено внаслідок драматичних подій 18 століття.
Інтер’єр на початку 20 століття. Фото: Arquivo Municipal de Lisboa
1 листопада 1755 року землетрус силою близько 9 балів за шкалою Ріхтера майже повністю зруйнував Лісабон. Пожежі та цунамі, що виникли після підземних поштовхів, довершили катастрофу. Найцінніші будівлі міста, в тому числі монастир кармелітів, були зруйновані або сильно пошкоджені. В одну мить обвалився дах костелу та інших будівель, поховавши під завалами безцінну бібліотеку з 5 000 томів. У 1756 році розпочалася реконструкція храму в неоготичному стилі, остаточно перервана у 1834 році через секуляризацію релігійних орденів у Португалії.
Могадір, CC BY-SA 3.0, via Wikimedia Commons
Могадір, CC BY-SA 3.0, via Wikimedia Commons
Стовпи та арки нефа, які є справжнім свідченням експериментальної неоготичної архітектури, датуються цим періодом реконструкції. У середині 19 століття, коли панувало романтичне захоплення руїнами та середньовічними пам’ятками, було вирішено не продовжувати перебудову, залишивши тіло нефа костелу відкритим до неба.
Vic Lic, CC BY 2.0, via Wikimedia Commons
У 1864 році об’єднання художників та архітекторів Real Associação de Arquitectos Civis e Arqueólogos Portugueses вирішило перетворити руїни на музейний простір. Головний ініціатор проекту Жоакім Посідоніо Нарсісо да Сілва планував створити там археологічний музей, де б зберігалися експонати з різних епох.
Олександр Зиков, CC BY-SA 2.0, via Wikimedia Commons
Сьогодні в нефі та апсиді монастиря зберігається колекція археологічних артефактів, серед яких готичні гробниці, статуї середньовічних правителів та артефакти доісторичної епохи. Кожен з них розповідає історію про давніх мешканців регіону, їхню культуру та мистецтво.
tak.wing, CC BY-SA 2.0, via Wikimedia Commons
Хоча більша частина церкви була зруйнована, її руїни зараз нагадують про колишню славу храму. Готичні деталі, в тому числі витіюваті капітелі та розетки, вражають своєю точністю виконання. Сучасна адаптація руїн під музей дозволяє відвідувачам не лише милуватися архітектурою, але й зануритися в багату історію країни.
Руїни монастиря кармелітів – це поєднання історії та мистецтва, яке приваблює відвідувачів з усього світу. Збережені у своєму недосконалому вигляді, вони є пам’ятником драматичним подіям, які сформували сучасний Лісабон.
Джерело: informacoeseservicos.lisboa.pt, museuarqueologicodocarmo.pt
Читайте також: Португалія | Метаморфози | whiteMAD в Instagram | Сакральна архітектура | Церква | Історія
