Мерилін Монро, яка тримає білу сукню. Річард Ніксон, який тикає пальцем у груди Микити Хрущова. Жаклін Кеннеді на похоронах чоловіка. Елегантні жіночі ноги та собачі лапи, які привертають увагу. На варшавській виставці «Елліот Ервітт. Ретроспектива» можна побачити 130 фотографій, які змінили спосіб розповіді про людей, міста та повсякденне життя.
Деякі з цих знімків нам знайомі, навіть якщо ми не пам’ятаємо прізвища автора. За об’єктивом стоїть один із найвидатніших фотографів XX століття, майстер спостереження, іронії та вирішального моменту. Роботи Елліота Ервітта можна побачити у Варшаві на першій у Польщі настільки масштабній ретроспективі. Не дивно, що виставку вже відвідали понад 26 тисяч осіб.
Після презентацій у Парижі, Ліоні та Брюсселі виставка потрапила до DSH (Дому зустрічей з історією). Замість того, щоб рік за роком знайомити глядачів із біографією Ервітта, кураторки скомпонували фотографії у тематичну розповідь. У ній велика політика перетинається з життям вулиці, кінозірки — з випадковими перехожими, а історичні події — з жестами, які могли б вислизнути з уваги менш пильного спостерігача.
– Фотографії Ервітта впізнають майже всі — навіть якщо раніше ми не могли пов’язати їх із конкретним ім’ям. Серед відвідувачів я регулярно чую здивовані реакції: хтось бачив цей кадр у Парижі, хтось інший пам’ятає його з Італії, — розповіла Катажина Пухальська, директорка DSH та співкураторка виставки.
Гумор, який проявляється лише на фотографії
Ервітту не потрібні були видовищні події. Йому вистачало погляду, жесту, випадкової подібності або миті, коли елементи реальності складалися в ідеальну композицію. – Іноді гумор криється у фотографії, а не у сцені, що фотографується. Можна сфотографувати найчудовішу ситуацію, але попри це знімок буде позбавлений життя. А можна сфотографувати ніщо — когось, хто чухає ніс, — і виявиться, що це чудовий знімок», — казав він.
Його роботи спочатку привертають увагу кумедним поєднанням, нетиповою перспективою або композицією, яка здається майже занадто досконалою, щоб виникнути випадково. Однак гумор — це лише початок. Через мить ми починаємо помічати мову тіла, напрямки поглядів, напругу між героями та деталі, які під час першого перегляду легко пропустити. Збережені контактні відбитки показують, що Ервітт ходив навколо своїх героїв і терпляче шукав найкращий кадр. Фотографії здаються випадковими, але за ними стоїть точність і послідовність.
Фотограф, який дивився інакше
Він народився в Парижі в родині єврейсько-російських емігрантів. Дитинство провів в Італії, згодом повернувся з родиною до Франції, а незадовго до початку Другої світової війни виїхав до Сполучених Штатів. Фотографувати почав ще підлітком. – Хоча він здобув формальну художню освіту, його справжня школа бачення почалася значно раніше. Він був надзвичайно пильним спостерігачем, а фотоапарат майже ніколи не виходив з його рук, – розповідає співкураторка Беата Лижва-Соколь.
Як фоторепортер Ервітт працював у Сполучених Штатах, Європі, на Кубі, у Нікарагуа, Мексиці, Японії та Пакистані. Він також знімав фільми та виконував рекламні замовлення, не відмовляючись при цьому від власного стилю. У 1953 році Роберт Капа запросив його до Magnum Photos. На той час Ервітт уже був фрілансером, чиї роботи публікувалися в найважливіших американських журналах. Наприкінці 60-х років він протягом трьох років обіймав посаду президента агентства.
Вплив його робіт на мову фотографії XX століття важко переоцінити. Він дивився на Париж, Нью-Йорк чи Сен-Тропе таким чином, що його фотографії почали формувати уявлення про ці місця. Його також цікавили люди та їхні жести, дивацтва й дрібні тріщини в ретельно вибудуваних образах.
Чому собаки бачать більше?
Важко розповідати про його фотографію без собак — нудьгуючих, здивованих, терплячих або повністю занурених у власні справи. Ервітт фотографував їх протягом кількох десятиліть. Усе почалося без якогось великого плану. Однак, переглядаючи контактні відбитки, він помітив, що чотирилапі з’являються на них надзвичайно часто.
Одним із перших великих замовлень, пов’язаних із собаками, стала модна фотосесія, присвячена жіночому взуттю, для «The New York Times Sunday Magazine». Ервітт вирішив, що найкраще фотографувати взуття з рівня тротуару. Так народився характерний ракурс, який згодом неодноразово повторювався в його творчості.
– Фотографії собак діють на двох рівнях. Собаки просто кумедні, коли їх зафіксувати в певних ситуаціях. Але вони також мають людські риси. Я сподіваюся, що ці фотографії стосуються людського стану, – говорив фотограф. Отже, собаки Ервітта розповідають про потребу в подібності, близькості, контролі, елегантності та самопрезентації. На одному з кадрів зачіска маленької чихуахуа майже ідеально гармонує з зачіскою жінки, яка дивиться в об’єктив. Відповідно до захоплень митця, на виставку можна прийти разом із чотирилапим улюбленцем.
Польща на фотографіях Ервітта
Не всі шанувальники фотографа знають, що він також працював у Варшаві, Кракові, Ченстохові та Гданську. На ретроспективі представлено три фотографії, зроблені під час цих подорожей. Серед них — знаменита сцена біля сповідальні. Спочатку кадр здається спокійним, майже нерухомим. Лише через мить ми починаємо спостерігати за позою людей, що чекають. Звичайна ситуація перетворюється на дослідження взаємовідносин. Саме так працюють багато робіт Ервітта. На перший погляд вони показують нібито нічого особливого: прогулянку, чергу, пляж, поцілунок, відбитий у дзеркалі автомобіля. Однак фотограф умів знайти той момент, коли звичайність починала говорити про щось більше.
– Робота, яка для мене важлива, надзвичайно проста. Я спостерігаю, намагаюся розважати, але насамперед хочу, щоб фотографії викликали емоції. Мало що інше цікавить мене у фотографії, – говорив він.
Виставка також нагадує, що історія складається не лише з офіційних подій, імен та дат. Її створюють також приватні жести, погляд, одяг, поведінка людей на вулиці чи стосунки між людиною та її собакою. – Пізнання минулого може починатися саме з зображення — зі спроби поєднати факти, знайти контекст і поставити запитання про те, що відбувалося поза кадром, — підкреслює Катажина Пухальська.
«Елліот Ервітт. Ретроспектива» була організована з нагоди 20-річчя DSH у співпраці з Magnum Photos. Меценатом виставки є компанія Nikon. Виставку можна відвідати до 20 вересня 2026 року в галереї за адресою вул. Карова, 20 у Варшаві. Вхід вільний.
джерело: прес-матеріали
Читайте також: Фотографія | Варшава | Виставка | Рекомендовано | whiteMAD в Instagram
