Стайвесант-Таун-Пітер-Купер-Віллідж (розмовна назва СтайТаун) – монументальний житловий комплекс часів Другої світової війни, розташований у Нью-Йорку, на східній стороні Мангеттена. Ця масштабна забудова складається з 11 250 квартир у 55 цегляних багатоквартирних будинках, розташованих на більш ніж 32 гектарах, від Першої авеню до Авеню С, між 14-ю та 23-ю вулицями. Він розділений на дві частини. Будинки в Stuyvesant Town названі на честь Пітера Стайвесанта, останнього генерального директора голландської колонії Новий Амстердам, в той час як Peter Cooper Village названий на честь промисловця і філантропа 19-го століття Пітера Купера. Комплекс є прикладом інноваційного підходу до міського планування та житлового будівництва, спрямованого на задоволення житлових потреб швидко зростаючого Нью-Йорка.
Район, в якому розташований комплекс, колись був відомий як район Газ Хауз через численні газові резервуари, що домінували в ландшафті. Район був переважно заселений бідними мешканцями, серед яких були ірландці, німці, євреї, словаки та вірмени. Тут була поширена злочинність, а умови життя були складними через часті витоки газу. Після того, як наприкінці 1930-х років було збудовано Рузвельт-драйв і умови життя покращилися, район почав змінюватися.
Район у 1930-х роках Фото Береніс Еббот, суспільне надбання, через Вікісховище
СтайТаун був запланований ще у 1942 році як післявоєнний житловий проект. Комплекс був розроблений компанією Metropolitan Life Insurance Company за зразком більш раннього проекту Parkchester у Бронксі. Проект передбачав, що ветеранам надаватиметься пріоритет в оренді житла, що мало пом’якшити післявоєнну житлову кризу. Перший будинок відкрився в 1947 році, і незабаром після цього весь комплекс став надзвичайно популярним, отримавши 100 000 заявок від потенційних орендарів за лічені місяці. На той час орендна плата становила від $50 до $91 на місяць, що було доступно для багатьох нью-йоркських сімей із середнім рівнем доходу.
Алек Джордан; копіювання Beyond My Ken (обговорення), 00:03, 2 березня 2012 (UTC), CC BY-SA 3.0, на Вікісховищі
Стайвесант Таун-Пітер Купер Віллідж був спроектований як самодостатнє містечко з численними зеленими насадженнями, дитячими та спортивними майданчиками та іншими зручностями, покликаними створити комфортне і здорове середовище проживання для його мешканців. Його просторове планування, що складається з цегляних блоків, урбаністично виділяється на тлі сусідньої компактної вуличної забудови.
Девід Шенкбоун, CC BY 2.5, via Wikimedia Commons
З моменту свого заснування Стайвесант-Таун був суперечливим, головним чином через численні експропріації та расову дискримінацію при розподілі житла. Фредерік Г. Еккер, президент “Метрополітен Лайф”, заявив, що “негри і білі не змішуються”, що призвело до виключення афроамериканців. Професор Лі Лорч з Міського коледжу Нью-Йорка був в авангарді руху проти цієї дискримінації, що коштувало йому викладацької посади. У 1947 році суд постановив, що проект був приватним, що дозволяло компанії дискримінувати орендарів на власний розсуд.
Момос, CC BY-SA 3.0, via Wikimedia Commons
У 2006 році комплекс був проданий компаніям Tishman Speyer Properties і BlackRock за $5,4 млрд. Однак у 2010 році Tishman Speyer оголосила дефолт за іпотекою, що стало найбільшим дефолтом в історії США. У 2015 році StuvyTown було продано компаніям Blackstone Group LP та Ivanhoé Cambridge приблизно за 5,3 мільярда доларів, при цьому місто Нью-Йорк виділило 225 мільйонів доларів, щоб допомогти зберегти частину комплексу доступною для мешканців з низьким та середнім рівнем доходу.
Termin8er850, Громадське надбання, через Wikimedia Commons
Сьогодні Stuyvesant Town-Peter Cooper Village залишається одним з найбільших приватних житлових комплексів у Нью-Йорку. Хоча часи змінилися, комплекс залишається важливим місцем на мапі Мангеттена, свідченням соціальної, економічної та урбаністичної еволюції міста.
Джерело: stuytown.com
Читайте також: Архітектура | Нерухомість | Урбаністика | Місто | Історія | Нью-Йорк | Сполучені Штати
