Адольф Людвік Шишко-Богуш був однією з найважливіших постатей у польській архітектурі першої половини 20 століття. Він проектував будівлі з традиційно польськими рисами, а також будівлі в стилі зрілого модернізму. Особливо відзначився як головний консерватор двох історичних комплексів найвищого національного значення: Вавельського пагорба та Королівського замку у Варшаві. Твори архітектора досі свідчать про його великий талант і майстерність, будучи окрасою польського ландшафту.
Архітектор народився 1 вересня 1883 року в Нарві, місті, розташованому на території сучасної Естонії. У 1902-1909 роках навчався в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Потім здійснив навчальну поїздку до Австрії, Богемії та Моравії. У 1910-1912 роках викладав у Ягеллонському університеті та Академії мистецтв у Кракові. У 1912 році переїхав до Львова, де працював професором місцевої політехніки (до 1916 року).
Адольф Шишко-Богуш (1883-1948). Фото: https://audiovis.nac.gov.pl
Після повернення до Кракова він отримав посаду керівника реставраційних робіт у Вавельському королівському замку. Комплекс історичних будівель на той час перебував у жалюгідному стані. Вплив Шишки-Богуша на Вавельський замок був фундаментальним. Він перетворив спустошену руїну на символ національної культури. На цій посаді він залишався до початку Другої світової війни. Як консерватор Вавельського замку, він здійснив відкриття романської Зали 24-х колон і реконструкцію Ротонди Пресвятої Діви Марії (св. Фелікса і св. Адаукта), а також досліджував Вавельський собор (крипту св. Леонарда) і ранньоготичні оборонні системи пагорба. Серед його робіт цього періоду – реставрація більшості замкових інтер’єрів, Гербової брами на Вавелі (1921), розширення крипти Бардів та саркофагу Юліуша Словацького (1927-1928), облаштування крипти маршала Юзефа Пілсудського, а також новий спуск до підземелля собору з накриттям (1936-1938). Вавель, який ми знаємо сьогодні, значною мірою є роботою Шишки-Богуша.
Вид на Вавельський замок у 1937 році і сьогодні. Джерело: NAC – Національний цифровий архів і Пшикута, CC BY-SA 3.0, через Вікісховище
Архітектор також брав участь у роботі над Королівським замком у Варшаві. У 1930 році представив проект облаштування району Підзамче. За його проектами були проведені численні роботи в інтер’єрах замку. Крім того, архітектор підготував проекти капітальної добудови замку, метою якої було створення нових залів для прийомів президента, а також запропонував змінити функцію деяких історичних приміщень. Однак на заваді грандіозним і амбітним планам став початок Другої світової війни. У 1920 році Шишко-Богуш був призначений завідувачем кафедри історичної архітектури в Академії красних мистецтв у Кракові, одночасно будучи ректором академії з 1922 по 1927 рік. У 1932-1939 роках він також був професором Варшавської політехніки і очолював кафедру монументального проектування на архітектурному факультеті.
У своїх ранніх проектах він використовував форми, взяті з рідної архітектури, польського Ренесансу чи бароко, але спрощені та романтичні. З другої половини 1920-х років виконував проекти у стилі зрілого модернізму з авангардними рисами. Як архітектор, спеціалізувався на громадських будівлях. Він спроектував монументальну будівлю Банку PKO у Кракові та розташований поруч Будинок працівників Поштової ощадної каси, мавзолей генерала Юзефа Бема в Тарнові, а також власну віллу в Перегорах, яка за формою нагадувала відкриту ним ротонду на Вавелі.
“Фенікс” у його первісному та теперішньому вигляді. Джерело фото: Історичний музей міста Кракова та Зигмунта Пута, CC BY-SA 4.0, через Вікісховище
Однією з найвідоміших і найхарактерніших його робіт є будинок страхової компанії “Фенікс”, збудований у 1928-1932 роках на вулиці Ринок Ґлувни, 41 у Кракові. Вже на етапі проектування будівля викликала численні суперечки та опозицію з боку охоронців пам’яток архітектури. Зрештою, було створено авангардну будівлю з алюмінієвою столяркою, заскленими еркерами по всій висоті будівлі та сучасним аттиком з високими шпилями. Надзвичайно сміливий на тлі історичної забудови Старого міста, будинок був перебудований під час нацистської окупації: мансарду замінили на мансардний дах, а на фасаді з’явилися пілястри.
Серед інших проектів архітектора – Будинок Юзефа Пілсудського у Кракові, а також чоловіча гімназія та Вища семінарія ордену паулінів на вулиці Скалецькій. Він також спроектував пансіонати (кілька в Криниці, наприклад, Військовий санаторій), готелі на бальнеологічних курортах, будівлю пошти в Ченстохові, Курортний будинок у Жеґештові та Замок Президента Республіки Польща у Віслі, про який ми докладніше писали ТУТ. Він також проектував сакральні споруди, зокрема парафіяльний костел св. Петра і Павла, збудований між 1924 і 1927 роками в Трембовлі, та його познанську копію – Домініканський костел і монастир на проспекті Неподлеглості, який був однією з його останніх робіт. Його завершив після смерті Владислав Чарнецький. Він використав тосканську колонаду на подвір’ї та колонний портик на вході, а вежі костелу були натхненні романською архітектурою, обробленою в модерністській манері.
Курортний будинок у Жеґештові в роки своєї слави та у 2018 році. Фото Полона та Генрика Бєлямовича, CC BY-SA 4.0, через Вікісховище
За часів Другої Речі Посполитої Юзеф Ґалензовський та Адольф Шишко-Богуш створили ідею Aleje Trzech Wieszczów у Кракові та ідею району навколо краківської Блоні. Після початку Другої світової війни, 2 вересня 1939 року. Шишко-Богуш взяв участь у нараді щодо порятунку вавельських колекцій. Зважаючи на відсутність телефонного зв’язку з Варшавою, де знаходився план евакуації Вавельського замку, підготовлений кількома місяцями раніше, він рішуче виступив проти вивезення скарбів з Кракова. Зрештою, однак, він змінив свою думку.
Під час війни, з дозволу підпільної влади, працював креслярем у приватній німецькій конторі у Вавельському замку та був активним членом таємного Вавельського комітету. У 1945 р. повернувся на свою довоєнну посаду у Вавельському замку, яку обіймав до 1946 р. У 1945 р. також брав участь в організації архітектурного факультету Науково-технічного університету AGH, ставши його першим деканом. Був одружений зі Стефанією (уродженою Жепко-Ласкі), мав доньку Славу (1914-2000). Адольф Шишко-Богуш помер 1 жовтня 1948 року в Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі.
Джерело: culture.pl, history.pl
Читайте також: Архітектор | Містобудування | Пам’ятник | Історія | Краків| Архітектура в Польщі
