Берлінський вокзал Ангальтер – колишній залізничний вокзал далекого прямування, розташований у столиці Німеччини. Могутня споруда, розташована на Асканішер Плац, була побудована в 1880 році. Будівля була сильно пошкоджена під час Другої світової війни, але продовжувала служити жителям Берліна. Її кінець настав у 1960 році, коли вона була остаточно знесена. Зберігся лише фрагмент фасаду з портиком. Сьогодні поруч функціонує станція метрополітену S-Bahn.
Відкритий у 1841 році, вокзал Ангальтер був північною кінцевою станцією залізниці Берлін-Ангальт (станція була названа на честь німецької провінції Ангальт). На зміну першій, досить скромній будівлі прийшла нова, відкрита 15 липня 1880 року кайзером Вільгельмом I та рейхсканцлером Отто фон Бісмарком як Берлін-Ангальтський вокзал (Berlin-Anhaltischer Eisenbahnhof). Архітектором нового вокзалу був Франц Швехтен.
Вокзал Ангальтер – гравюра 1882 року. Фото Готлоба Теуеркауфа (Gottlob Theuerkauf), суспільне надбання, через Вікісховище
Будівля була спроектована як вражаючий вокзальний зал висотою 34 м, прольотом 62 м і довжиною близько 170 м, що зробило його протягом багатьох років найбільшим залізничним вокзалом у Німеччині та найбільшим прольотом на континенті. Поруч з ним було зведено будівлю для прийому пасажирів. В якості оздоблювальних матеріалів Швехтен використав клінкер, камінь і теракоту. Чудова архітектурна конструкція стіни залу з боку перону стала легендарною. Арочну двосхилу стіну підтримував подвійний ряд арок на вузьких стовпах. Конструкцію залу із залізних ферм здійснив Генріх Зайдель. Вражаючий дах міг вмістити до 40 000 осіб одночасно.
З вокзалу відправлялися потяги до Дрездена і далі до Відня, Рима, Канн та Афін, пізніше додалося пряме сполучення з Неаполем. З 1928 року вокзал був з’єднаний з готелем “Ексельсіор” підземним переходом з п’ятьма магазинами під вулицею Кеніґгратцер-штрассе (тепер Штреземаннштрассе). З червня 1942 року зі станції відправлялися ешелони з депортованими євреями. Їх перевозили до концентраційного табору в Терезієнштадті. У 2008 році біля залишків вокзалу було встановлено стелу на згадку про ці трагічні події.
3 лютого 1945 року станція зазнала значних пошкоджень під час бомбардування союзників, після чого була розчищена від уламків і тимчасово відновлена для використання. Сталева конструкція даху, що обвалилася, була розрізана і вивезена, але стіни ще стояли, і будівля була класифікована як придатна для реконструкції. У такому вигляді вона продовжувала функціонувати до 17 травня 1952 року, коли її закрили через перепланування міської залізниці, в результаті чого будівля опинилася на узбіччі і втратила своє значення.
У 1960 році закриту станцію знесли, незважаючи на рішучі протести експертів, архітекторів та громадськості. На згадку про колишню величну і вражаючу архітектуру залишився лише портик з частиною критої цегляної під’їзної дороги і частина фасаду. Скульптури на вхідному порталі роботи Людвіга Брунова зображують уособлення дня (фігура, що дивиться вдалину) і ночі (прикриває очі). Оригінали були передані до Музею техніки в Берліні. Бічні стіни колишнього залу залізничного вокзалу позначені рядами довгостовбурних дубів. Зараз на місці колишнього вокзалу розташований спортивно-концертний зал “Темподром”.
Залізничний вокзал до Другої світової війни і сьогодні. Фото Sludge G, CC BY-SA 2.0, на Вікісховищі, та GerhardSchuhmacher (обговорення), 16:38, 12 вересня 2014 (UTC), CC BY-SA 3.0, на Вікісховищі
Фонд Exilmuseum планує побудувати новий музей поруч із залишками будівлі залізничного вокзалу, який буде присвячений темі вигнання. Вокзал Ангальтер був обраний як місце розташування, оскільки багато німців покинули свою країну саме звідси, а також приїхали сюди з втрачених земель після 1945 року. Конкурс на проєктування музею у 2020 році виграла данська архітекторка Дорте Мандруп. Її концепція полягає в тому, щоб побудувати вигнуту споруду з цегляним фасадом, що стоїть на деякій відстані від збереженого фрагмента порталу. Відкриття музею заплановане на 2025 рік.
Поруч з новою будівлею планується звести меморіал польським жертвам Другої світової війни – “Поленденкмал”.
Джерело: wikipedia.org, berlinexperiences.com
Читайте також: Берлін | Архітектура | Німеччина | Залізничний вокза л | Цікаві факти
