Замок Бенсберг – середньовічний комплекс у Бергіш-Гладбах, Північний Рейн-Вестфалія. У 1962-1972 роках його було розширено за планами архітектора Готфріда Бьома, включивши в нього суперечливу частину, в якій розмістилася ратуша. Сьогодні це один з найцікавіших прикладів бруталізму в Німеччині. Чистий бетон, масивна вежа, відлита у скульптурних формах, і контраст з історичними будівлями замку все ще впливають на публіку, навіть через понад 50 років після будівництва.
Перші будівлі замку Бенсберг датуються 12 століттям. Від самого початку будівля планувалася як оборонна споруда. У південно-східній і південній частинах був створений рів, а також куртина. Щоб потрапити всередину, потрібно було перетнути підйомний міст, який проіснував до 1960-х років. Розвиток вогнепальної зброї наприкінці 14 століття призвів до того, що замок дедалі більше розширювали для житлових цілей. З 1413 року його вже не називали замком, а палацом і маєтком Бенсбергів.
Північно-східна сторона замку Бенсберг, вид з 1826 року. Фото: http://www.lust-auf-bensberg.de/bensberg/burg/burg.htm
Розруха Тридцятилітньої війни призвела до того, що будівля почала повільно занепадати. Потім будівлю використовували як шпиталь для імперських військ. У 1859 році на території замку збудували монастир, а наприкінці 19 століття – католицьку лікарню, яка проіснувала до 1950-х років. У 1962 році рада тодішнього міста Бенсберг вирішила перетворити будівлю на нову ратушу.
Наприкінці 1950-х років у Бенсберзі зросла потреба у новій функціональній будівлі ратуші. Місцем для будівництва було обрано Старий замок. Першим кроком стала інвентаризація та охорона існуючих залишків. Елементи, що існували до 1850 року, були включені в план. Це п’ятикутний донжон 12 століття, вежа Енгельберта, зовнішня стіна між ними, колишні замкові портали, склепінчастий підвал і ще одна менша вежа. Ці елементи, разом зі старою замковою стіною у вигляді кільця, лягли в основу нової будівлі.
Інтеграція залишків старого замку і пов’язаний з цим зв’язок історії з сучасністю стали частиною тендеру на користь проекту архітектора Готфріда Бьома. Вирішальну роль відіграв також відхід моделі Бьома від монотонності архітектури 1960-х років. Журі визнало проект мистецькою відповіддю на містобудівне завдання. Було розкрито концепцію внутрішнього двору з контрапунктами сходової вежі. Ціле характеризується смужками вікон та суворою, монолітною формою.
Будівля від самого початку була дуже поляризаційною і викликала різні емоції. Однак на той час переважали позитивні, оскільки багато архітектурних кіл оцінили нову споруду за її новаторську форму та діалог з історичними замковими будівлями. Інтер’єр будівлі характеризується естетикою відкритого бетону, з якого зроблені всі стіни і стелі. Бетонні елементи включають різні отвори та ніші. Стелі в зоні коридорів до офісів покриті світло-коричневими матовими дерев’яними панелями. Усі підлоги та сходи викладені з червоної цегли. Це надає будівлі майже сакральної атмосфери.
До об’єднання двох колишніх міст Бергіш-Гладбах і Бенсберг в один муніципалітет у 1975 році офіс ратуші Бенсберга розташовувався в будівлі в стилі бруталізму. Після реорганізації муніципалітету міська адміністрація була перенесена до інших будівель у Бергіш-Гладбаху. Зараз у будівлі знаходиться технічний відділ муніципальної адміністрації. Тут також проводяться засідання ради та комітетів. Крім того, у ратуші та внутрішньому дворику проводяться концерти та різноманітні заходи.
Джерело: beton.org
Читайте також: Архітектура | Бруталізм | Історія | Бетон | Німеччина
