Геологічний музей у Варшаві розташований у будівлі Державного геологічного інституту за адресою вул. Раковецька, 4. Він був створений у будівлі, зведеній у 1920-х роках. У музеї працює 8 тематичних постійних виставок, а в головному виставковому залі можна побачити зібрані скелети істот, які вимерли тисячі років тому. Загалом тут представлено близько 4 500 експонатів.
Першим головним куратором музею був Ян Чарноцький, який з великою віддачею взявся за створення музейної колекції. Основу колекції склали колекції, подаровані ним та іншими видатними геологами, зібрані під час їхніх багаторічних досліджень, а також експонати, подаровані Музеєм промисловості і сільського господарства та Варшавським технологічним університетом. На початку своєї діяльності Інститут розміщувався на третьому поверсі палацу Сташиців у Варшаві, де було достатньо місця лише для організації кількох базових лабораторій, тому колекції були зібрані в ящиках на складах з надією на їхню подальшу експозицію. На той час колекція налічувала 180 000 зразків.
Палац Сташиців до 1939 року. – перша штаб-квартира інституту. Фото: Henryk Poddębski, суспільне надбання, через Wikimedia Commons
Будівництво майбутньої штаб-квартири Польського геологічного інституту розпочалося у 1925 році. За результатами конкурсу будівництво було доручено відомому архітектору Мар’яну Лалевичу (Marian Lalewicz). Будівництво південного павільйону було завершено роком пізніше. Головна будівля, в якій розмістився музей, була частково відкрита у 1930 році. Саме тоді відбувся остаточний переїзд з палацу Сташиців. Нова будівля отримала класицистичні риси, з помітними впливами національного стилю. Автор проекту посилався, серед іншого, на творчість Антоніо Корацці. Помітні також аналогії між внутрішнім оздобленням залу музею (нині ім. Е. Стшелецького) та ренесансними клуатрами Вавельського подвір’я. Для Геологічного музею було виділено весь перший поверх головного павільйону, що складається з трьох залів загальною площею 1 500 кв. м і 20 підвалів у цокольному поверсі (600 кв. м). Таке планування було змодельоване на основі архітектурних рішень Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі та Британського геологічного музею в Лондоні, де в головних залах розмістили експозицію, а навколо них облаштували кімнати для закритих виставок і студій.
У 1934 році вони взялися за організацію виставкового відділу, але брак відповідних вітрин і меблів дуже ускладнював цю справу. Завдяки зусиллям нового директора Державного геологічного інституту, професора Кароля Богдановича, у березні 1938 р. було відкрито музейні лабораторії: препараторську, шліфувальну та фондосховища. В результаті активізації роботи та збільшення фінансування у 1939 році були створені перші виставки. Ці виставки давали повне уявлення про геологічну будову Польщі та її багатства, виявлені тогочасними дослідженнями, збагачені картами, геологічними розрізами та моделями. Серед найцікавіших була модель Польського вугільного басейну. У 1939 році в Книзі надходжень було зареєстровано майже 200 колекцій, що в перерахунку налічувало кілька сотень тисяч зразків. Це були найбільші геологічні колекції в Польщі.
Головний зал музею в 1935 році і сьогодні. Джерело: Музей Варшави, Автори: Генрик Поддембський та Роберт Нєдзвєдзький, CC BY-SA 4.0, через Вікісховище
Друга світова війна перервала подальшу роботу. Під час бомбардування Варшави у вересні 1939 року музей зазнав величезних пошкоджень. Скляний дах був продірявлений, меблі розбиті, а експонати знищені, розкидані і змішані з уламками. У 1944 році, під час Варшавського повстання, значна частина музею з найціннішими колекціями згоріла. Тридцять відсотків експонатів вціліли: деякі з них були витягнуті з-під завалів і, незважаючи на значні пошкодження, і сьогодні є цінними матеріалами. У 1945 році розпочалися роботи з очищення та охорони колекцій, а також відбудови інституту. Повоєнний розвиток геологічних робіт сприяв швидкому збільшенню розмірів колекції: для збору експонатів були організовані спеціальні польові виїзди, а на прохання керівництва Інституту виняткові зразки були подаровані керівництвом шахт і геологічних підприємств.
Передаючи відбудовані будівлі наприкінці 1946 року, Міністерство промисловості і торгівлі звернулося до професора Кароля Богдановича з проханням дозволити провести в них виставку “Промисловість повернених територій”. Ця виставка, відкрита за участю вищого державного керівництва, стала великою подією в тогочасному житті Варшави. З 11 травня по 30 червня 1947 року її відвідали десятки тисяч людей, які були вражені станом будівлі та естетичною охайністю прилеглої території. Серед тогочасних руїн Варшави це було винятком і підкреслювало велике значення геології в економічному житті країни. У 1950-х роках музей прикрашали скам’янілий стовбур кам’яновугільного дерева нагонаса та скелети великих плейстоценових мамонтів. Скелет великого мамонта був переданий на зберігання в 1957 році і став символом музею. Поруч з мамонтом стояли ще два скелети – печерного ведмедя і шерстистого носорога.
Інтенсивні дослідження протягом наступних десятиліть сприяли зростанню інституту, музей розширив свої колекції та відкрив більше виставкових залів. 1990-ті роки принесли фундаментальні зміни в підході до ролі, яку мав відігравати Геологічний музей PGI. Він перетворився з установи наукового характеру на заклад, основним завданням якого стала геологічна та екологічна освіта суспільства. Масштабні роботи з модернізації окремих експозицій принесли бажаний результат. Музейний простір став набагато доступнішим і привабливішим для відвідувачів, а новим і дуже популярним експонатом стала реконструкція динозавра дилофозавра ватхелірі в натуральну величину. Офіційне та урочисте відкриття нової експозиції відбулося в листопаді 1999 року. Вона продовжує служити варшав’янам донині.
У 2000 році розпочалася реконструкція підземелля, в результаті якої музей отримав близько 800 кв. м фондосховищ з кондиціонерами та сучасними розсувними шафами. Колекція, яка накопичувалася десятиліттями і налічувала понад півмільйона експонатів, була розміщена в новому сховищі колекцій у 2001 році. До 90-річчя Польського геологічного інституту було відкрито меморіальну дошку, присвячену Павлу Едмунду Стшелецькому, а головна виставкова зала була названа його ім’ям. Він є одним з найкрасивіших у Варшаві.
“Ми намагаємося розвивати геологічні пристрасті через безпосередній контакт з громадськістю, пропонуючи цікаві екскурсії виставкою, під час музейних уроків та майстер-класів, пікніків, конкурсів, ігор та екскурсій, а також науково-популярних заходів” – пише керівництво музею на своєму сайті.
Джерело: pgi.gov.pl
Читайте також: Архітектура в Польщі | Варшава | Музей | Пам’ятник | Історія
