У наріжній кам’яниці Шпитальній, що стоїть на перетині Замкової площі та Мендзимурзи Пьотра Бєґанського, були проведені загальні консерваційні ремонтні роботи на двох поверхах. Під час робіт керувалися технологією та властивостями матеріалів, використаних під час післявоєнної реконструкції. Завдяки муніципальній дотації будівля повернула собі колишній вигляд і знову милує око.
Перший цегляний будинок на цьому місці був побудований у 17 столітті і належав Братству милосердя шпиталю Святого Духа – звідси і назва будівлі. У 19 столітті будівлю було розширено. Після падіння Варшавського повстання, під час планового знесення столиці, німці буквально зрівняли його з землею, аж до рівня підвалів.
Фото: um.warszawa.pl
Реконструкція кам’яниці на Замковій площі 1/13 стала можливою завдяки інвентаризації Старого міста 1934 року. При зведенні нової кам’яниці, зруйнованої під час Другої світової війни, використовували повнотілу цеглу, а фундаменти утеплили. Віконні рами були виготовлені з дубового дерева, а на фасаді використовували вапняно-цементну штукатурку з пігментами, тобто пофарбовану в масі. Фасад кам’яниці Шпитальної був пофарбований у зелений (оливковий) колір. Її реконструкція за проектом Юзефа Ходачека була завершена у 1960 році. Форма будівлі нагадує першу половину 19 століття.
Прибуткова кам’яниця на Шпитальній до і після реконструкції фасаду. Фото: Google Maps та um.warszawa.pl
До початку консервації як штукатурка фасаду, так і деталі кам’яної кладки, а також металоконструкції та ліхтарі перебували у незадовільному стані. Штукатурка була частково вимита і вицвіла, на додаток до того, що місцями потріскалася і відшарувалася від основи. На стінах осідав міський бруд і розвивалися мікроорганізми. Найбільш серйозні пошкодження були на першому поверсі. Штукатурка в цих місцях була засолена і волога. Серйозні пошкодження також були виявлені на елементах з каменю, а саме на порталі та віконних обрамленнях. Пісковик був засолений і мав численні порожнини. На металевій решітці та обшивці дверей було видно іржу.
Вікно до і після консервації. Фото: um.warszawa.pl
В рамках робіт фасади кам’яниці були ретельно очищені від бруду. Реставратори зняли засохлу та потріскану штукатурку (переважно це торкнулося першого поверху). Тріщини та подряпини на первісному тиньку були заґрунтовані. Колір фасаду був обраний на замовлення на основі стратиграфічних досліджень. Вони показали, що первісно будівля була теплого зеленкуватого (оливкового) кольору. У 1970-х роках фасади були відреставровані у тютюновий колір, а в наступні роки – у зелений. Нові лиштви були виготовлені з мідного листа. Декоративні металеві елементи перевезли до майстерні і там відреставрували. Після обробки їх покрили матовою чорно-графітовою фарбою.
Двері та портал до і після консервації. Фото: um.warszawa.pl
Кам’яні прикраси були знесолені, порожнини заповнені фрагментами пісковика, а менші дефекти зашпакльовані спеціальною шпаклівкою. Всі збережені елементи були естетично опрацьовані. Вікна на першому поверсі з необробленого дерева були зафарбовані, а вікна на верхніх поверхах пофарбовані в білий колір. Оновлений фасад та його елементи ідеально поєднуються з кольором патинованих дахів і шоломів Старого міста.
Міська дотація на реконструкцію двох поверхів цього наріжного будинку склала 272 900 злотих, що становить майже 80% витрат.
Джерело: um.warszawa.pl
Читайте також: Архітектура | Житловий будинок | Місто | Варшава | Архітектура в Польщі
