Будинок, якому понад 100 років, отримав нове життя. Він поєднує в собі історію та сучасність

·21 Березня 2024

Терасний будинок був побудований у 1911 році в історичному стилі для сім’ї місцевого аптекаря. Він вирізнявся високоякісними матеріалами, вишуканими деталями, значною площею та просторими інтер’єрами. Однак через понад століття будинок більше не відповідав вимогам власників. Сім’я з п’яти осіб потребувала інших просторових рішень, відмінних від тих, що використовувалися століття тому. Перед архітекторами Матеєм Шебеком та Мартіном Петржиком стояло завдання знайти гармонію та баланс між новим і старим. У будинку, якому понад сто років, мали розміститися дві квартири, які в майбутньому можна було б трансформувати і розділити.

Архітектори вирішили не змінювати характер будинку, але їхня ідея підкреслити сучасність полягала у використанні яскраво-жовтого ядра ванних кімнат і гардеробних на першому поверсі, яких дуже не вистачало в оригінальному плануванні будинку. Перший поверх, розділений коридором з вражаючими сходами, був з’єднаний новими отворами вздовж отриманого ядра. Вигляд визначають горизонтальні лінії просторої бібліотеки. Через неї можна потрапити в нічну зону будинку – ядро тут виконує роль фільтра. Весь основний житловий простір зорієнтований на садовий пагорб і західне сонце. Його центральним елементом став масивний стовп, що колись був стіною, оточений зонами для відпочинку та оригінальною кахельною плитою. Домашнє життя протягом дня проходить між вітальнею та кухнею і їдальнею. Сходи, які колись розділяли будинок, тепер з’єднують їх. Вузьке вікно з кухні виходить на хол і студію на мансарді.

ponadstuletni dom

Задній поверх був відкритий до саду за рахунок збільшення віконних і дверних прорізів. Прозорі суцільноскляні поверхні в простих алюмінієвих рамах підкреслюють нові та збільшені прорізи, контрастуючи з історичною дерев’яною обробкою з традиційними перегородками, яка зберегла свої колишні розміри та характер. Інтимний сад розбитий у формі історії. Уздовж будинку пролягає дерев’яна доріжка, яка з’єднана сходами з найнижчим рівнем цегляного внутрішнього дворика. Оригінальний дерев’яний ґанок садового фасаду замінено на світлу доріжку, з якої відкривається унікальний вид на колишній францисканський монастир, що знаходиться неподалік.

На раніше невикористаному горищі облаштували абсолютно новий простір, який відкривається на всю висоту коника, підкреслюючи форму оригінального димоходу. Горище було розділене на дві квартири – студію та двокімнатну квартиру. Рівні поверхів адаптовані до оригінальної структури горища. Високо розташовані мансардні вікна освітлюють весь простір.

Дерев’яне оздоблення фасаду відреставровано та змінено його колір. Відтепер до будинку ведуть червоні вхідні двері, що контрастують з естетичним білим кольором вікон. Дах вкритий натуральною глиняною черепицею.