Вармінсько-Мазурське воєводство – це територія, багата не лише на готичні замки та церкви, але й на згадки про великі маєтки прусської аристократії. До наших днів тут збереглося понад триста палаців і садиб. Вони є матеріальним свідченням колишньої могутності родин. Одним з найцікавіших і водночас найзагадковіших залишків пруссаків є кладовище родини Донів у Маркові, яке нагадує кам’яне коло. Могили досі прикрашені нацистською символікою та цитатами з Біблії, написаними готичним шрифтом.
Псевдомегалітичне кладовище було засноване у 1924 році представниками однієї з найвпливовіших родин Східної Пруссії Донів, які мали маєток у сусідньому Маркові. За формою цей своєрідний некрополь мав нагадувати давні мегалітичні споруди.
Цвинтар дому Донів. На передньому плані плита Крістофа Фрідріха, далі кам’яні сходи, за ними плита Фрідріха Людвіга. Фото: Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 Міжнародна ліцензія
Лісовий фундамент розташований на пагорбі і складається з кам’яного півкола, утвореного десятками півтораметрових валунів, кам’яних сходів, біля яких розміщені тесані валуни, та інших архітектурних і функціональних кам’яних елементів. Позаду цвинтаря, з південного боку, розташоване березове коло, в центрі якого на восьмигранному постаменті був встановлений дерев’яний хрест, нині повалений. У двох вражаючих гробницях поховані Фрідріх Людвіг (1873-1924) та його син Крістоф Фрідріх (1907-1934). Вони були графами з роду цу Дона, власниками маєтку та великих земельних володінь. Некрополь унікальний не лише своїм розташуванням серед лісу, але й тим, що є дуже рідкісним прикладом сучасного кладовища, яке відсилає до загадкових кам’яних кіл мегалітичної культури, найвідомішим представником якої є знаменитий англійський Стоунхендж, що датується епохою неоліту та бронзи.
У центрі кам’яного півкола знаходиться надгробний камінь його батька з написом: Friedrich Ludwig Burggraf und Graf zu Dohna-Lauck *4.4.1874 †1.7.1924. Під ним – символ удачі – чотирилисник, над ним – увінчаний короною гербовий щит Донів зі схрещеними оленячими рогами. По боках – цитата з Об’явлення Святого Іоанна, написана готикою: So spricht der Geist, sie sollen ausruchen von ihren Mühen, denn ihre Werke folgen ihnen nach. Прим. пер. Johannis 14.v.13(Так говорить Дух, нехай відпочинуть вони від трудів своїх, бо діла їхні йдуть з ними).
Могила сина знаходиться нижче: Крістоф Фрідріх Бурґграф унд Граф цу Дона-Лаук (Christoph Friedrich Burggraf und Graf zu Dohna-Lauck) *12.12.1907-†3.9.1934 Молодий граф трагічно загинув в автокатастрофі біля Боденського озера. Похорон відбувся вночі в Маркові, при світлі смолоскипів. Поруч з надгробком його сина знаходиться масивний валун з написом: Der Tod ist verschlungen in der Sieg. Cor.15.52 (Де твоя перемога над смертю – Перше послання до коринтян) і: Ich morte auf den Christus (Я вмираю у Христі). Нижче знаходиться напис – Адольф Гітлер. З іншого боку каменю викарбувано величезну свастику, вписану в сонячний диск з променистими світлими смугами, що випромінюються з нього.
Нацистські символи опинилися там не випадково. Сьогодні вони є наочним доказом захоплення нацистською ідеологією прусської аристократії, яка після Першої світової війни захопилася Гітлером. Саме завдяки йому – як вважалося – аграрна економіка Східної Пруссії відновлювалася після занепаду.
Походження цвинтаря в такому вигляді і в такому місці досі залишається загадкою. Родинний склеп Донів знаходився в євангелічній церкві в Стружині, але Фрідріх Людвіг чомусь обрав місцем свого спочинку лісову глушину. Розташований у пустелі, некрополь також мав стати місцем поховання для наступних членів родини. Якби не початок війни та повоєнна зміна державних кордонів, місце було б заповнене ще більшою кількістю могил. Є підозри, що аристократа надихнув масонський рух, до якого він був причетний. Форми кола і восьмикутника є важливими езотеричними символами, і саме таку форму має постамент, на якому спочатку стояв дерев’яний хрест. Втім, знак масона носили майже всі прусські аристократи того часу, тому теорія про масонське походження нового кладовища не підтверджується. Можливо також, що Фрідріх Людвіг цу Дона хотів послатися на інші, більш ранні своєрідні поховання або надихнувся готичним цвинтарем в Одрі біля Черська.
Бароковий палац Донів був побудований у Маркові між 1701 і 1704 роками. 1945 року в ньому були розквартировані солдати Червоної армії. Коли вони пішли, забравши з собою велику колекцію творів мистецтва, до палацу заселилися працівники радгоспу. Вони виїхали у 1970-х роках, і з часом палац занепав. На його фундаменті новий власник збудував будівлю, що імітує старовинний особняк.
Родинний цвинтар Донів, захований у лісових хащах, уникнув руйнівної техніки, яка знищила всі сліди прусської діяльності на цій території.
Джерело: national-geographic.pl, focus.pl
Читайте також: Архітектура | Пам’ятник | Історія | Сакральна архітектура | Архітектура в Польщі | Камінь | Цікаві факти
