Суботнього дня 10 червня 1944 року мирне життя французького містечка в одну мить перетворилося на пекло на землі. Орадур-сюр-Глан був оточений німецьким підрозділом Ваффен-СС, який прибув туди з єдиною метою – криваво помститися невинним мирним жителям. Масове вбивство місцевого населення увійшло в історію як один з найжахливіших злочинів Другої світової війни. Зруйноване поселення було вирішено не відновлювати, залишивши його в такому стані як нагадування про ту трагічну подію. Сьогодні Орадур-сюр-Глан виглядає так само, як і в червні 1944 року.
Після висадки союзників в окупованій Франції активізувався рух опору. Підрозділи 2-ї танкової дивізії СС “Дас Райх” були направлені для боротьби з партизанами в регіон. Її солдати прославилися кривавими злочинами. Після вбивства есесівця німці вирішують помститися мирним жителям маленького містечка Орадур-сюр-Глан. Деякі історики припускають, що містечко стало мішенню німців помилково, оскільки його назва схожа на Орадур-сюр-Вайр, де насправді було вбито есесівця Гельмута Кемпфе. Розлючені злочинці оточили поселення і винесли йому смертний вирок. Група налічувала близько 200 осіб. Командував нею штурмбанфюрер Адольф Дікманн.
Місто сьогодні. Фото: VVVCFFrance, CC BY-SA 4.0, через Wikimedia Commons
Місто розташоване на заході Франції, приблизно за 20 км від Ліможа. Його мешканці вели просте, буденне життя. Вони займалися переважно торгівлею та сільським господарством. Тут були не лише будинки, але й крамниці, ремісники та чотири школи. Залізнична лінія, яка відкрилася в 1911 році, принесла розвиток поселенню. Перепис 1936 року показав 1574 мешканців.
[Caption id=”attachment_223783″ align=”aligncenter” width=”1350″]
Одна з вулиць Орадур-сюр-Глан. Фото en.geneanet.org[/caption]
Оточивши місто, перші есесівські машини в’їхали в центр. Солдати почали виловлювати здивованих мешканців. Вони скупчували їх цілими групами на ринковій площі. Тих, хто з якихось причин не міг туди піти, був хворий або чинив опір, розстрілювали на місці. Потім німці відокремлювали чоловіків від жінок і дітей. Їх зігнали до місцевої церкви і там вбили з гвинтівок і гранат. Чоловіків зігнали до хлівів, а будівлі підпалили. Потім відкрили по них вогонь з кулеметів. Тих, хто вижив, вбивали пострілами з пістолетів. Після обшуку будівель були також підпалені житлові будинки, церква, школи, ратуша, пошта і готель. Вранці окупанти підготували братську могилу і вивезли трупи. Кількість жертв склала понад 640 невинних людей. Свідки, яким дивом вдалося вижити під час різанини, пізніше згадували випалені, ще тліючі руїни, повні обвуглених трупів.
Завдяки тому, що більшість будинків були побудовані з каменю та цегли, їхні стіни вціліли під час пожеж. 28 листопада 1944 року французький уряд вирішив зберегти руїни села як символ німецьких злочинів під час Другої світової війни. Відвідувачів цього місця назавжди вражає вигляд десятків руїн, обгорілих кістяків будинків, уламків покинутих автомобілів чи побутового начиння.
У післявоєнний період село було відбудоване на північний захід від свого первісного розташування. На входах до руїн і на в’їздах до села були встановлені двомовні меморіальні дошки з написом Souviens-toi – Пам’ятай (французькою та англійською мовами). У 1999 році біля руїн було відкрито музей “Центр пам’яті Орадура” (Centre de la mémoire d’Oradour). Більшість винуватців цього злочину так і не були засуджені.
Джерело: thehistorypress.co.uk, wiadomosci.onet.pl
Читайте також: Архітектура | Музей | Пам’ятник | Історія | Цікаві факти | Франція | Подорожі
